23 лютого 2017 року № 810/390/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати висновок про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру від 27.12.2016 № 10845/10/06-09-13-03.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік у розділі ІІІ Декларації ("Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним") вказав правильні і достовірні відомості як щодо адреси реєстрації свого місця проживання, так і щодо майна, яке перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта. Водночас, податковий орган при проведенні перевірки порушив процедуру, що передбачена Порядком здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.03.2015 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2015 за № 418/26863, внаслідок чого позивач був позбавлений права надати свої пояснення податковому органу та взяти участь у прийнятті рішення щодо нього.
Таким чином, повивач вважає незаконними дії податкового органу, а документи, складені за результатом перевірки, просить суд визнати протиправними і скасувати.
Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у нього була відсутня потреба в отримані пояснень від позивача та його посадові особи діяли у межах повноважень і у спосіб, що визначені законом.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 13.02.2017, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з березня 2014 року по даний час працює в апараті Київського окружного адміністративного суду та є державним службовцем.
25 березня 2016 року відповідно до вимог Закону України від 07.04.2011 № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції" ОСОБА_1 подав за місцем роботи декларацію про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.
16 січня 2017 року від керівництва Київського окружного адміністративного суду позивач дізнався, що на адресу суду надійшло повідомлення від 27.12.2016 № 10845/10/06-09-13-03 від Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про те, що за результатами здійснення перевірки відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, встановлено подання останнім недостовірних відомостей.
Із змісту вказаного повідомлення вбачається, що податковий орган відповідно до абзацу другого частини десятої статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" повідомив спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції про те, що за результатами здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік щодо інформації, яку ОСОБА_1 зазначив у декларації, встановлено недостовірні відомості, оскільки «у позиції 25 розділу ІІІ декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік» ОСОБА_1 не відображені відомості про квартиру, як місце фактичного проживання, що зазначене у позиції 2 розділу І Декларації, адреса місця знаходження якого є Україна, АДРЕСА_1".
Тобто, у рядку 25 розділу ІІІ Декларації ("Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним") ОСОБА_1 не зазначено відомості про квартиру як адреси місця проживання у рядку 2 розділу І Декларації ("Місце проживання декларанта").
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Механізм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей про доходи, нерухоме майно, транспортні засоби, кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, цінні папери, внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації, фінансові зобов'язання, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначений Порядком здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.03.2015 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2015 за № 418/26863 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку, у розділі III декларації перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна та суми витрат на придбання у власність, оренду чи інше право користування, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи.
При перевірці відомостей про нерухоме майно, вказаних у розділі III декларації, враховується зазначена суб'єктом декларування в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації суб'єктом декларування).
З матеріалів справи вбачається, що адреса, яка зазначена ОСОБА_1 у рядку 2 розділу І Декларації ("Місце проживання декларанта"), а саме, АДРЕСА_2, є адресою реєстрації місця проживання, відомості про яку зазначені у його паспорті громадянина України. Квартира, що знаходиться за вказаною адресою, є комунальною власністю і належить на праві житлового найму батьку позивача ОСОБА_2.
Жодних доказів того, що ОСОБА_1 є власником даної квартири, вона перебуває у нього в оренді чи на іншому праві користування суду не надано.
Згідно з пунктом 16 Порядку у разі встановлення під час перевірки розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною податковою інформацією, контролюючий орган, який проводить перевірку, повідомляє про них суб'єкта декларування у письмовій формі з метою отримання письмових пояснень причин виникнення розбіжностей та/або копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Суб'єкт декларування не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання відповідного запиту контролюючого органу, який проводить перевірку, надає письмове пояснення щодо таких розбіжностей та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування під час підготовки висновку.
Проте, суду не надано жодних доказів надіслання контролюючим органом, під час проведення перевірки, ОСОБА_1 запиту чи повідомлення у письмовій формі з метою отримання письмових пояснень щодо причин виявлених у декларації розбіжностей та надання копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості як то передбачено пунктом 16 Порядку.
З матеріалів справи також вбачається, що Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області у грудні 2015 року проводила перевірку надання достовірних відомостей про нерухоме майно, вказаних ОСОБА_1, у тому числі і у розділі III декларації за 2014 рік, яка здійснювалась відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", яка є тотожною перевірці, що проводилась на підставі частини десятої статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Незважаючи на ту обставину, що дані у рядку 2 розділу І та рядку 25 розділу ІІІ Декларацій, що зазначались позивачам у деклараціях за 2014 рік та 2015 роки, не змінювались і є аналогічними, за результатами такої перевірки Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області склала висновок від 10.12.2015 № 15416/10/06-09-17-02 про надання ОСОБА_1 достовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення тощо.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У справі, що розглядається, суд встановив, що при складанні висновку та повідомлення за результатом перевірки декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області порушила вимоги Порядку, що виявилось у невиконанні вимог про повідомлення у письмовій формі суб'єкта декларування про виявленні розбіжності з метою отримання письмових пояснень щодо причин виникнення розбіжностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має у власності, в оренді чи на іншому праві користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в якій позивач зареєстрований, та поніс витрати на придбання такого майна або на користування ним, податковий орган суду не надав.
Щодо відомостей, які зазначені декларантом у рядку 2 розділу І Декларації ("Місце проживання декларанта") у взаємозв'язку з рядком 25 розділу ІІІ Декларації ("Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним"), суд зазначає наступне.
Методичними рекомендаціями щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами передбачено, що у позиції 2 розділу І "Загальні відомості" Декларації зазначаються відомості щодо місця проживання декларанта із зазначенням адреси на кінець звітного періоду.
Суб'єктам декларування рекомендовано заповнювати цю позицію на підставі паспортних даних про реєстрацію або тимчасову реєстрацію.
Суд зазначає, що реєстрація місця проживання, що здійснюється в порядку, передбаченому Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", є адміністративним актом, який не має жодного зв'язку з наявністю або відсутністю в особи речових прав на нерухоме майно, у тому числі й права власності, права володіння чи користування таким майном.
Це означає, що відомості про місце проживання декларанта, зазначені у рядку 2 розділу І Декларації, не обов'язково мають збігатися з відомостями про майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, які зазначаються у рядку 25 розділу ІІІ Декларації.
Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 98 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду чи ухвалою.
Судом було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення в даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 640,00 грн. слід покласти на Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію ДФС у Житомирській області за рахунок її бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 88, 94, 98, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 27.12.2016 № 10845/10/06-09-13-03 про результати здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39566728) судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами: (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: ГУДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО):821018; рахунок отримувача: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.02.2017.