8.1
Іменем України
07 квітня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/559/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Борзаниці С.В.,
при секретарі судового засідання: Лященку А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 885318,64 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Позивач) до Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” (надалі - Відповідач, ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс”), після уточнення якого просив суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності (акт № 980/12-14-12-03/01236199 від 24.06.2016р.), виявлено не нарахування (укриття) орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 01.06.2013 по 31.12.2016 у розмірі 657006, 54 грн. За Відповідачем утворився податковий борг у сумі 885318,64 грн., який складається з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 849558,35 грн. та пені у розмірі 35 760,29 грн, нарахованих на підставі податкових повідомленнях - рішеннях № НОМЕР_1 від 26.05.2014, № НОМЕР_2 від 26.07.2016, № НОМЕР_3 від 19.07.2016. З метою стягнення податкового боргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було виставлено податкові вимоги форми від 16.10.2008 № 1-329 та від 03.12.2008 № 2-487. Як зазначає Позивач, на підставі ст. 89 ПК України активи платника податків ДП “Сєвєродонецька автобаза” зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Актом приймання - передачі від 01.11.1997 на підставі рішення Правління ЗАТ “Луганськбудтранс” було передано ДП “Сєвєродонецька автобаза” майно залишковою вартістю 20133,95 грн. Згідно акту опису від 01.03.2011 №43/24-071 у податковій заставі перебуває майно Відповідача на загальну суму 201117,58 грн., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 49217854 від 21.03.2016. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 по справі 820/20514/16 позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” про стягнення податкового боргу у сумі 63579,00 грн. задоволені в повному обсязі. ДПІ у м. Сєвєродонецьку було направлено інкасове доручення до банків, обслуговуючих Відповідача, а саме: інкасові доручення № 322 від 12.03.2016, від 05.05.2016 в АБ “Укргазбанк”, які були повернуті без виконання. Незважаючи на вжиті заходи Позивачем, податковий борг Відповідача залишається не сплаченим. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, про що надав письмові заперечення (а.с.129), в обґрунтування яких послався на акт опису майна №43/24-071 від 01.03.2011. Вказане майно було передано регіональним відділенням Фонду державного майна Закритому акціонерному товариству “Луганськбудтранс” за актом приймання-передачі від 29.09.1997. На підставі вказаного акту за ПАТ “Луганськбудтранс” зареєстровано право власності на вказане майно. ПАТ “Луганськбудтранс” передало ДП “Сєвєродонецька автобаза” зазначене майно у право тимчасового господарського володіння. При цьому, власник вказаного нерухомого майна не змінився та на даний час є ПАТ “Луганськбудтранс”. На підставі викладеного, Відповідач стверджує, що погашати суму податкового боргу ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс” в сумі 1248300,00 грн. за рахунок майна іншої юридичної особи не є можливим.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” зареєстровано міськвиконкомом Сєвєродонецької міської ОСОБА_1 народних депутатів 01.08.1997 за №66, ідентифікаційний код 01236199, є платником податків в органах державної податкової служби (а.с.8,9,10,78,80,82,196).
З огляду на п. 1.2. статуту від 27.04.2011 ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс” є правонаступником дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” ЗАТ “Лугансьбудтранс”.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Відповідно до пп.14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПК України - податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).
Поняття податкової застави та порядок її реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна регулюється ст. 89 ПК України.
Право податкової застави, відповідно до п.п. 89.1 ст. 89 ПК України виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, та несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У відповідності до п.п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби встановлений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 11.10.2011 №1273 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1339/20077).
Згідно п.89.8 ст. 89 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
З метою погашення податкового боргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку були сформовані та надіслані перша податкова вимога форми “Ю1” від 16.10.2008 №1/329, яка була надіслана на адресу Відповідача поштовим відправленням та отримана уповноваженим представником 23.10.2008, та друга податкова вимога форми “Ю2” від 03.12.2008 №2/487, яка була отримана директором підприємства 05.12.2008 (а.с.6, 7).
У зв'язку із несплатою податкового боргу, відповідно до вищевказаних податкових вимог, Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 63579,02 грн. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2015, яка набрала законної сили 23.03.2015, стягнуто з ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс” 63579,02 грн. (а.с.23-24).
Однак в зазначеній постанові від 04.02.2015 судом зовсім не надавалася оцінка оскарженим податковим вимогам від 16.10.2008 №1/329 та від 03.12.2008 № 2/487 на предмет їх відповідності положенням Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, та можливості застосування вказаних податкових вимог, які були прийняті відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в контексті положень п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України. Як наслідок, з урахуванням положень ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7-9 КАС України у суду відсутні підстави використовувати положення ст. 72 КАС України стосовно можливості застосування при даних правовідносинах податкових вимог від 16.10.2008 та від 03.12.2008. З цього приводу суд зазначає таке.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.
Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податків за період з 01.06.2013 по 31.12.2016, як на одну з підстав для задоволення позовних вимог посилається на податкові вимоги, які були винесені в порядку Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом з нормами Податкового Кодексу України слід також аналізувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Як передбачено у п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податку шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
При цьому, відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) (Податкові вимоги) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно п. 6.2.2. статті 6 Закону України № 2181 податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Згідно п. 6.2.3. статті 6 Закону України № 2181 податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно п. 6.2.5. статті 6 Закону України № 2181 6.2.5. у разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.
Згідно п. 6.3 статті 6 Закону України № 2181 (Черговість виставлення податкових повідомлень і податкових вимог та консолідований борг) податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.
Згідно п. 6.3.2. статті 6 Закону України № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Згідно п. 6.4 статті 6 Закону України № 2181 (Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:
а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;
б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;
в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;
г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; (Підпункт “г” підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003)
д) податковий борг визнається безнадійним.
Згідно відомостей корінця першої податкової вимоги форми “Ю1” від 16.10.2008 загальна сума податкового боргу відповідача станом на 15.10.2008 року становила 14684,00 грн., код платежу 12020100. Згідно відомостей корінця другої податкової вимоги форми “Ю2” від 03.12.2008 року загальна сума податкового боргу відповідача станом на 02.12.2008 року становила 25785,13 грн., код платежу 12020100 та 13050200.
Відповідно до п.п. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 податкові вимоги мають містити суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій. Як зазначено у п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги. Таким чином, відповідно до вказаних норм Закону податкові вимоги повинні містити конкретну суму податкового боргу, яка виникла за певний період часу, який сплинув до моменту винесення першої та другої податкової вимоги.
В судовому засіданні встановлено, що перша податкова вимога винесена станом на 15.10.2008 року та становила 14684,00 грн., друга податкова вимога винесена станом на 03.12.2008 року та становила 25785,13 грн.
Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно наданих документів виникла в період з 01.06.2013 по 31.12.2016. З цього вбачається, що ні перша, ні друга податкові вимоги не могли включати в собі суму податкового боргу, заявленого до погашення у позові.
При цьому Закон України № 2181 не передбачає розповсюдження дії винесених податкових вимог на суми податкового боргу, які виникнуть у платника податків в майбутньому після винесення першої та другої податкових вимог. П.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 чітко визначене поняття консолідованого боргу, який складається з визначеної суми у першій податковій вимозі, збільшеній на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
При цьому в Законі України № 2181 була зовсім відсутня така норма, як п. 59.5 ст. 59 ПК України, а саме:
«У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).»
В прикінцевих та перехідних положеннях Податкового кодексу України з цього питання також відсутні будь-які роз'яснення та відповідні положення.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що податковим органом відносно Відповідача не надсилалася податкова вимога щодо податкового боргу як за період з 01.06.2013 по 31.12.2016 в сумі 657 006,54 грн., так і не надсилалися інші податкові вимоги після набрання чинності Податкового кодексу України після 01.01.2011. Внаслідок чого відповідно до положень п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” про надання дозволу на погашення усією суми податкового боргу в розмірі 885318,64 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі
Таким чином, з огляду на вищезазначене податкові вимоги від 16.10.2008 та від 03.12.2008 щодо сплати податкового боргу визнаються судом неналежними доказами по цій адміністративній справі.
В подальшому Позивач направляв до АБ «Укргазбанк» інкасові доручення від 12.03.2016, 21.03.2016, 05.03.2016, однак вказані доручення були повернуті Позивачу згідно п.12.7 та п.12.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, оскільки на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо (а.с.39-41).
Як зазначає Позивач, станом на дату розгляду справи у Відповідача утворився податковий борг у розмірі 885318,64 грн., який виник на підставі винесених Позивачем податкових повідомлень-рішень:
- 19.07.2016 №0002661203 форми «Р» у розмірі 510,00 грн. (а.с.72,123), на підставі акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності (а.с.112-120);
- 19.07.2016 №0002691203 у розмірі 657006,54 грн., за податковим зобов'язанням та 164251,64 грн., за штрафними санкціями (а.с.74, 125), на підставі акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності (а.с.112-120).
ОСОБА_2 нарахованих сум штрафних санкцій у розмірі 27790,17 грн., які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 №0001741501, суд зазначає, що Позивачем зазначений доказ до матеріалів справи не надано.
Як зазначає Позивач, борг у розмірі 885318,64 грн., який складається з орендної плати з юридичних осіб у сумі 849558,35 грн., та пені у сумі 35760,29 грн., підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с.75-77, 205-207).
Відповідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.03.2016 до цього реєстру внесений реєстраційний запис, параметрами якого є: вид обтяження - публічне обтяження, тип обтяження - податкова застава, підстава обтяження - ст. 89 Податкового кодексу України, б/н, 21.03.2016, ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС, об'єкт обтяження - майно згідно акту опису від 01.03.2011 №43/24-071, відомості про обмеження відчуження - за погодженням з обтяжувачем, обтяжувач - Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, боржник - ДП “Сєвєродонецька автобаза” ЗАТ “Луганськбудтранс”, дата та час реєстрації: 21.03.2016 17:52:19 (а.с.12,197).
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.03.2016 до цього реєстру внесений реєстраційний запис, параметрами якого є: вид обтяження - публічне обтяження, тип обтяження - податкова застава, підстава обтяження - ст. 89 Податкого кодексу України, б/н, 21.03.2016, ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС, об'єкт обтяження - майно згідно акту опису від 09.07.2012 № 40/24-091, відомості про обмеження обтяження - за погодженням з обтяжувачем, обтяжувач - Державна Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, боржник - ДП “Сєвєродонецька автобаза” ЗАТ “Луганськбудтранс”, дата та час реєстрації: 15.03.2016 12:23:47 (а.с. 13, 198).
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 за № 572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/24373, був затверджений Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів (далі - Порядок № 572).
У відповідності до вимог п. 3.1. Порядку № 572, орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складання акта опису майна.
Судом встановлено, що в порушення п. 3.1. Порядку № 572 Позивач здійснив реєстрацію податкової застави у відповідному державному реєстрі не у п'ятиденний строк з дня складання акта опису майна.
Відповідно до відомостей, які містяться у витягах про Державну реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.03.2016, Позивач порушив строк реєстрації податкової застави з дня складання акта опису майна - з 01.03.2011 по 06.03.2011, а зареєстрував лише 21.03.2016.
Те ж саме стосується реєстрації податкової застави згідно витягу про Державну реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.03.2016. Так, Позивачем було порушено строк реєстрації податкової застави з дня складання акта опису майна - з 09.07.2012 по 14.07.2012, а зареєстровано лише 15.03.2016.
Таким чином, Позивачем було зареєстровано податкову заставу щодо обтяження майна боржника лише зі сплину більш як чотирьохрічного терміну після кінцевої дати для вчинення зазначених реєстраційних дій.
У зв'язку з встановленими порушеннями ОСОБА_3 про реєстрацію податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису майна від 01.03.2011 № 43/24-071 та ОСОБА_3 про реєстрацію податкової заставит в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно акту опису майна від 09.07.2012 № 40/19-071 судом визнаються по справі неналежними доказами.
Актом опису майна від 01.03.2011 № 43/24-071 було визначено перелік майна ДП “Сєвєродонецька автобаза” ЗАТ “Луганськбудтранс”, яке вноситься у податкову заставу, серед якого:
1) «Будівля кузнечно-зварочних робіт, інвентарний № 13, площею 674 кв.м., рік забудови 1976», кількість 1, одиниця виміру - шт., вартість 19242, 81 грн..
2) «Будівля профілакторію, інвентарний № 15, площа 2965, 1 кв.м., рік забудови 1967», кількість 1, одиниця виміру - шт., вартість 4221,41 грн.;
3) «Будівля контрольно-технічних робіт, інвентарний № 25, площа 1103, 3 кв.м., рік забудови 1967», кількість 1, одиниця виміру - шт., вартість 530069, 91 грн.;
4) «Гараж (реконструкція), площа 34, 9 кв.м., інвентарний № 50, рік забудови 2007», кількість 1, одиниця виміру - шт., вартість 23945, 24 грн.;
5) «Адміністративна будівля, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 37-Б, площа 1503, 7 кв. м., інвентарний № 26», кількість 1, одиниця виміру - шт., вартість 23945, 24.
6) інше рухоме майно (автомашини, причепи, напівпричепи) кількістю 20 одиниць.
Актом опису майна, яке вноситься у податкову заставу, від 01.03.2011 описано майна на загальну суму 201117 грн. 58 коп.
Відповідно до ОСОБА_2 опису майна від 09.07.2012 № 40/19-071 податковий керуючий на підставі рішення заступника начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Сєвєродонецька автобаза» ЗАТ «Луганськбудтранс» провів опис такого майна:
1) «Будівля складу запчастин, кількість поверхів 1, рік побудови 1960. Загальна площа з урахуванням вході 372,6 кв.м. Місцезнаходження: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 37. Фундамент та цоколь - земляні роботи, стіни та перегородки - бетонні блоки, перекриття - бетонні плити, підлога - бетон».
Кількість - 1 шт. , одиниця виміру - шт.,
2) «Будівля вбиральні, кількість поверхів 1, рік побудови 1972, Загальна площа 76,0 кв.м. Місцезнаходження: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 37. Фундамент та цоколь - земляні роботи, стіни та перегородки - бетонні блоки, перекриття - бетонні плити, підлога - бетон. Комунікації відсутні».
Кількість - 1 шт., одиниця виміру - шт.,
Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830 (далі - Порядок № 830), визначені наступні положення.
Пункт 6. Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.
Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Підпунктом 3 пункту 7 визначено, що у заяві зазначається опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації.
Підпунктом 3 пункту 8 визначено, що у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вноситься опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації.
Як встановлено судом з наданої Позивачем акту опису майна від 01.03.2011 № 43/24-071, опису підлягало нерухоме та рухоме майно , а саме: нежитлові будівлі та транспортні засоби (автомашини, причепи, напівпричепи). Вказане нерухоме та рухоме майно рахується у бухгалтерському обліку ДП “Сєвєродонецька автобаза” ЗАТ “Луганськбудтранс”. Акт підписаний податковим керуючим та платником податків (представником платника податків) ОСОБА_3 (а.с. 15-19, 201-204).
Крім того, з наданої Позивачем копії ОСОБА_2 опису майна від №40/19-071 від 09.07.2012, судом встановлено, що опису підлягало нерухоме майно, таке як: нежитлові будівлі. Вказане нерухоме майно рахується у бухгалтерському обліку ДП «Сєвєродонецька автобаза» ЗАТ «Луганськбудтранс». Акт підписаний податковим керуючим ОСОБА_4 та платником податків (представником платник податків) ОСОБА_3 (а.с.14,199).
При наявності повноважних представників платника податків та реальної можливості встановити кількісні та якісні показники майна, яке підлягало опису, податковими керуючими в порушення абз. 4 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України та пункту 2.2. Порядку № 572 не зазначені обов'язкові до опису характеристики кожного предмета: їх кількість, місцезнаходження, вага, метраж, вид, колір, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.
В ОСОБА_4 опису майна від 01.03.2011 № 43/24-071 не зазначені наступні обов'язкові характеристики опису майна: місцезнаходження нежитлових будівель, ступінь їх зносу; колір, вага транспортних засобів.
ОСОБА_2 опису майна від 09.07.2012 № 40/19-071 то податковим керуючим не зазначено ступінь зносу об'єктів, що вносяться до опису.
Зазначені порушення при складанні актів опису майна, що вноситься у податкову заставу, суперечать вищевказаному порядку та формі, які затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У зв'язку із встановленими обставинами, через порушення Позивачем положень п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України ОСОБА_2 опису майна від 01.03.2011 № 43/24-071 та від 09.07.2012 № 40/19-071 судом визнаються неналежними доказами по справі.
Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Заявник - орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав;
Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації) визначено, що державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Позивачем надані витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'єкт обтяження - згідно акту опису від 01.03.2011 №43/24-071 та 09.07.2012 № 40/19-071, а саме: боржник - ДП «Сєвєрдонецька автобаза» ЗАТ «Луганськбудтранс», обтяжувач - Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (а.с.12, 13, 197, 198).
Таким чином, Позивач вважає, що будівлі є рухомим майном і їх обтяження підлягає реєстрації в порядку Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», про що свідчить їх реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Однак така позиція є хибною, оскільки зазначені будівлі є нерухомим майном. Як наслідок, реєстрація їх обтяжень повинна відбуватися в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що Позивач в порушення положень п.89.8 ст. 89 Податкового кодексу України зареєстрував податкову заставу щодо нерухомого майна у невідповідному державному реєстрі: замість реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно провів реєстрацію податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У зв'язку з чим витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'єкта обтяження - активів платника податків згідно акту опису від 01.03.2011 та від 09.07.2012 стосовно нерухомого майна судом визнаються неналежними доказами по справі.
До того ж, згідно статуту ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс” є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.
Підприємство має круглу печатку, штампи що містять його повне найменування українською мовою, вказівки на його місцезнаходження та код ЄДРПОУ (п. 3.3 статуту).
Відповідно до 3.4 статуту підприємство має самостійний баланс, поточний і інші рахунки в банках України й іноземних банках у національній та іноземній валюті.
Згідно п. 3.6 майно підприємства складається з основних фондів і обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства і які передані у тимчасове господарське володіння підприємству товариством по акту прийому - передачі. Підприємство є власником майна, ктвореного в результаті його фінансово-господарської діяльності або придбане після приватизації, крім майна Товариства, переданого йому у тимчасове володіння.
Як зазначено у п. 4.1 статуту, підприємство має право, за згодою Загальних Зборів, ОСОБА_1 або Правління Товариства продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, фізичним особам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування чи в борг належні йому будівлі, споруди, устаткування, транспорті засоби, інвентар, сировину й інші матеріальні цінності. Угода, вчинена у порушення п. 4.1 статуту, вважається незаконною і не має юридичної сили (а.с. 43-50).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, ч. 2. ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ОСОБА_2 прийому - передачі державного майна, 29.09.1997 Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Луганській області передало у власність ЗАТ “Луганськбудтранс” державне майно вартістю 136200,50 грн.(а.с.186-187).
01.11.1997 ЗАТ “Луганськбудтранс” передало у тимчасове користування частину колективного майна ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс”, що підтверджується актом прийому - передачі (а.с.189-190).
Як вбачається з відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно від 25.10.2016, до цього реєстру внесений реєстраційний запис, параметрами якого є: тип майна - нежитлові будівлі, адреса нерухомого майна - Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Ліщини Богдана, будинок 37, назва - Закрите акціонерне товариство “Луганськбудтранс”, підстава виникнення права власності - б/н, 29.09.1997, ОСОБА_2 прийому - передачі державного майна, яке передане регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (а.с. 192-194).
Таким чином, судом встановлено, що вимоги Позивача про надання дозволу на погашення усією суми податкового боргу в розмірі 885318,64 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначене майно відповідно до статуту ДП “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс”, акту прийому-передачі від 29.09.1997, акту прийому-передачі від 01.11.1997 не належить Відповідачу на праві власності, а перебуває у його тимчасовому господарському віданні.
Власником майна, що перебуває у податковій заставі, та за рахунок якого Позивач просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 885318, 64 грн., є власністю ПАТ “Луганськбудтранс”, а не Відповідача. У зв'язку з чим погашення усієї суми податкового боргу Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” ПАТ “Луганськбудтранс” за рахунок майна, яке зазначене в актах опису, неможливе, оскільки під час опису позивачем невірно було визначено власника описуваного майна.
Відтак, Позивач не надав належних доказів, які б свідчили про наявність законних підстав для надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 885318,64 грн., за рахунок майна Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс”, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна від 01.03.2011 №43/24-071 та від 09.07.2012 № 40/19-071, що є підставами для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Дочірнього підприємства “Сєвєродонецька автобаза” Публічного акціонерного товариства “Луганськбудтранс” про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 885318,64 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 12 квітня 2017 року.
Суддя ОСОБА_5