31 березня 2017 р. №804/2162/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -
29 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.07.2016 р. № 150-СК «Про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації», а також визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.07.2016 р. № 150-Н «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації».
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі, доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1, проте, документів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту), до матеріалів позовної заяви не долучено.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви також з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого строку, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та поданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З позовної заяви вбачається, що предметом спору є рішення та наказ відповідача, прийняті ним 22.07.2016 року, тобто, поза межами шестимісячного строку до моменту звернення позивача з цим позовом до суду.
Натомість, у позовній заяві не зазначено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами.
Посилання ж позивача у тексті позовної заяви на те, що про оскаржувані дії та рішення відповідача він дізнався у березні 2017 року, нічим не підтверджені, жодних доказів на підтвердження цих обставин до позовної заяви не долучено.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно надати докази на підтвердження дати, з якої він дізнався про наявність оскаржуваних ним рішень відповідача, а також навести підстави, що свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
У позовній заяві позивач просить суд відстрочити йому сплату судового збору до винесення рішення по справі, обґрунтовуючи це очевидним фактом протиправності винесення оскаржуваного рішення, з посиланням на ст. 88 КАС України.
Відповідно до ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Позивачем у клопотанні не наведено жодних передбачених ст. 88 КАС України підстав для відстрочення сплати судового збору. Відповідно, підстави для його задоволення у суду відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 р., який набрав чинності з 01.01.2017 р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-19 від 21.12.2016 р., прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 1 600 гривень.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.
У позовній заяві позивач об'єднав дві позовні вимоги немайнового характеру.
Отже, йому необхідно сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір в розмірі 1 280 грн.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 280 грн. із заявлених ним немайнових вимог та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу надати строк до 04 травня 2017 року для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, а саме, надання обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, та доказів на підтвердження цих обставин; надання документів на підтвердження адміністративно-процесуальної дієздатності позивача (копії паспорту); надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1 280 грн. із заявлених ним немайнових вимог на реквізити суду, зазначені в ухвалі.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В.Чорна