м. Вінниця
12 квітня 2017 р. Справа № 802/2230/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"
до: відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років, що знаходиться на території Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, за наслідком укладання договору оренди землі у 06.09.2010 року з власником земельної ділянки ОСОБА_3 . Однак, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, що порушує його право користування орендованою землею.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі. Окремо зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Його неявка згідно ст. 128 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи.
Треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, їх неявка також не перешкоджає вирішенню справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 1,5036 га, кадастровий номер 0525682400:03:001:0253, яка розташована на території Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.10.2004 року серії ВН №008200.
Між ОСОБА_3 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" 06.09.2010 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки для сільськогосподарського використання строком на 10 років, який зареєстровано 07.12.2010 року за № 041005700425 Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на земельну ділянку право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_1.
Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.09.16 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Даний договір 08.09.16 року зареєстрований Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради, номер запису про право в державному реєстрі прав 16280731.
Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходить з того, що правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час прийняття відповідачем оскарженого рішення регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Аналогічні норми щодо заборони подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами існували на момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 04.09.16 року , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 04.09.16 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не перевірили, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснили повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором від 04.09.16 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря землі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-760а15).
Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором від 04.09.16 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачем проведено без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря землі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача і відповідача, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, проведеного 08.09.2016 року Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради, номер запису про право в державному реєстрі прав 16280731 за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий №0525682400:03:001:0253, площею 1,5036 га, яка розташована на території Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.
Відтак, адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" належить задовольнити повністю.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди, проведеного 08.09.2016 року Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради, номер запису про право в державному реєстрі прав 16280731 за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий №0525682400:03:001:0253, площею 1,5036 га, яка розташована на території Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1378 грн. (згідно платіжного доручення від 17 березня 2016 року) за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна