Єдиний унікальний номер 219/1775/15-к
Номер провадження 11-кп/775/100/2017
13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю
секретаря: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченої: ОСОБА_7
розглянув у місті Бахмуті Донецької області у відкритому судовому засіданні у приміщені апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченої на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015050150000195 від 19.01.2015 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Соледар Донецької області, українка, громадянка України, освіта середня, не працююча, раніше в силу ст. 89 КК України не судима, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначене покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі, вирішено питання про судові витрати та речові докази, -
Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_7 визнано винною в тому, що вона 18.01.2015 року протягом дня за місцем свого мешкання АДРЕСА_1 разом зі своїми знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , святкували день народження останнього та розпивали спиртні напої. Приблизно о 20 годині, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час святкування, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин сталася сварка, в ході якої ОСОБА_7 діючи умисно, протиправно, маючи на меті позбавлення життя, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, кухонним ножем, який мала при собі в кармані халату, правою рукою нанесла один удар ножем в область грудної клітини ОСОБА_8 , в результаті чого заподіяла тяжке тілесне ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені та серця.
Від отриманих тілесних ушкоджень, які є несумісними з життям, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 помер на місці скоєння кримінального правопорушення в результаті гострої кровотечі, обумовленої проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені та серця.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, обвинувачена просить вирок суду скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вбивати ОСОБА_8 вона не хотіла, це сталось через необережність. Зазначає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, так ні в експертизі, ні у вироку суду не зазначено часу смерті потерпілого. У вироку зазначено, що знайдено два ножа, проте експертом не виявлено на ножах слідів рук. Суд не прокоментував, що експерт не виключив можливості, находження на халаті ОСОБА_7 кров потерпілого. Також зазначає, що експертом встановлено, що вбивство могло бути як одним так і другим ножем, що є не точним доказом вини.
Апеляційна скарга прокурора ОСОБА_12 була відкликана в порядку ст. 403 КПК України.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року відносно ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, захисника та обвинувачену,які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 щодо необґрунтованості кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК як вбивства, тобто умисного противоправного заподіяння смерті інший людині не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_7 визнала себе винною частково, дала пояснення, що 18 січня 2015 року вона спільно зі своїми знайомими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 святкувала день народження останнього. Під час святкування вони розпивали спиртні напої. ОСОБА_13 і ОСОБА_14 були її квартиронаймачами і займали окрему кімнату. Після вжиття спиртного ОСОБА_14 і ОСОБА_13 пішли в свою кімнату, де між ними виник конфлікт. З метою припинення вказаного конфлікту вона увійшла до них в кімнату словесно просила припинити сварку. Однак через деякий час сварка повторилась і вона змушена була зайти ще раз та на правах володільця вимагала припинити порушувати її спокій, однак через деякий час конфлікт переріс у застосування фізичного впливу. Зайшовши втретє до кімнати вона побачила, що ОСОБА_8 намагається штовхнути ОСОБА_9 . Побачивши її, ОСОБА_13 присів на ліжко. Вона встала між ним і ОСОБА_14 . Потерпілий почав підійматися з ліжка та був готовий штовхнути чи нанести удар ОСОБА_14 , а може і їй самій, в цей же час вона нанесла удар ножем в грудну клітину ОСОБА_8 . Вона не може пояснити свої дії, адже все відбулося миттєво, можливо це була захисна реакція.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 січня 2015 року ОСОБА_7 відтворила обставини події, яка мала місце 18 січня 2015 року та показала, що нанесла удар ножем ОСОБА_8 , коли той намагався піднятись з ліжка та саме на момент нанесення удару знаходився в сидячому положенні (арк. пр.107-113). Крім того на запитання слідчого пояснила, що будь-якої загрози життя або здоров'я не було.
Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно оцінив ці докази та дійшов до обґрунтованого висновку про скоєння обвинуваченою умисного злочину, тобто ОСОБА_7 усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Про це свідчить насамперед знаряддя злочину - ніж, локалізація поранення - ліва сторона грудної клітини, де розміщені життєво важливі органи людини.
Доводи обвинуваченої стосовно того, що вона знаходилась у стані необхідної оборони та в стані уявної оборони судом першої інстанції спростовані, оскільки стан сп'яніння ОСОБА_8 та наявність в кишені у ОСОБА_7 ножа лезом до верху, свідчать про те, що вона мала змогу поштовхом не дати йому піднятись з ліжка, а для нанесення удару обвинувачена дістала ніж і тримаючи в руці розвернула лезом у напрямку потерпілого ОСОБА_8 .
Крім того, висновок експерта № 23 від 19 січня 2015 року, згідно якого будь-яких ушкоджень та слідів від них у обвинуваченої при огляді не виявлено; та акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 67 від 11 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_7 в тимчасово хворобливому стані у період часу відповідний інкримінованому правопорушенню не знаходилась; в даний час вона хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними спростовують твердження про особливий стан обвинуваченої.
Доводи обвинуваченої щодо відсутності на знарядді злочину слідів рук не може бути прийнято як обставину, що спростовує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки наявність умислу на умисне позбавлення життя іншої людини та інші фактичні обставини злочину підтверджена сукупністю інших докіазів.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду повністю погоджується, оскільки вони є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, судом правильно кваліфіковано дії обвинуваченої, як умисне вбивство за ч.1 ст. 115 КК України.
Докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції є належними та такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.65 КК України, тому що визначене в межах санкції вказаної статті кримінального закону, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, конкретних обставин даної справи та є необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.
Доводи обвинуваченої щодо однобічного розгляду справи не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування або зміни вироку, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтований, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, зарахувати в строк відбування покарання термін перебування під вартою ОСОБА_7 з 19.01.2015 р. по 11.08.2015 року, з 13.10.2016 р. по 13.04.2017 р. із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: