Справа № 192/431/17
Провадження № 1-в/192/181/17
"12" квітня 2017 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, засудженого вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 13 листопада 2014 року за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі; ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 22 жовтня 2014 року по 15 грудня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за правилами ч.5 ст.72 КК України,
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 22.10.2014 року
Кінець строку: 30.08.2017 року
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що в нього немає дисциплінарних стягнень, працює в промисловій зоні установи, навчається в Солонянскоьму навчальному центрі СВК №21, а також утримує неповнолітню дитину.
В судовому засіданні засуджений просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Представник адміністрації Солонянської виправної колонії № 21 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважав, що засуджений не став на шлях виправлення та не довів свого виправлення.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що засуджений не довів свого виправлення.
Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 в Солонянській ВК №21 знаходиться з 26 грудня 2014 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований робочим бочкового цеху в Солонянській виправній колонії №21.
Згідно щоденника індивідуальної роботи з засудженим, ОСОБА_3 працевлаштований в СВК № 21, характеризується задовільно. Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу заохочень не має, за умови перебування в установі з грудня 2014 року, має три стягнення.
Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання, засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки у засудженого немає заохочень, що є недостатнім для оцінки ставлення до праці засудженого, як належне.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризується задовільно, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, але до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, тому, суд не може визнати поведінку засудженого сумлінною. При цьому судом враховано те, що засуджений має три стягнення, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення. Наявність на свободі неповнолітньої дитини не надає безумовного права на застосування умовно-дострокового звільнення.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.
Головуючий суддя: ОСОБА_1