№ 760/20980/16-к
(№1-кс/760/1921/17)
31. 01. 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 - про призначення позапланової документальної перевірки, на підставі матеріалів досудового розслідування за №32016110200000069 від 12.07.2016 року,
До слідчого судді надійшло клопотання про призначення позапланової документальної перевірки, на підставі матеріалів досудового розслідування за №32016110200000069 від 12.07.2016 року.
Подане клопотання вмотивоване тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що фізична особа ОСОБА_5 , не будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, отримав не облікований прибуток за рахунок здійснення операцій з будівництва та реалізації майнових прав на забудовані майнові комплекси ЖК «Львівський» та ЖК «Празький Квартал» в с. Петропавлівська Борщагівська, Києво-Святошинського району, Київської області, за рахунок чого ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб в особливо великих розмірах.
Забудовником майнових комплексів є фізична особа ОСОБА_5 . Так, на власних або орендованих земельних ділянках за власні кошти проводить будівництво житлових комплексів. Майнові права на об'єкти нерухомості належать забудовнику.
На етапі початку виконання будівельних робіт ОСОБА_5 , як фізична особа, реалізує майнові права на майбутні квартири покупцям-фізичним особам (договір купівлі-продажу майнових прав) шляхом продажу майнових прав за договором в письмовій формі, оскільки такий договір нотаріально не посвідчується, інформація щодо факту укладення такої угоди ніде не фіксується, а тому отримані доходи від реалізації майнових не є об'єктами фінансового моніторингу.
Після введення будинку в експлуатацію, договір купівлі-продажу майнових прав реєструється в державній реєстраційній службі, особа Покупець отримує у власність квартиру.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 , замовником ЖК «Львівський» є фізична особа ОСОБА_5 . Площа житлових приміщень складає 8 000, 00 кв.м., нежитлових - 2431,3 кв.м. виходячи із середньої вартості одного квадратного метру (15 000,00 грн) та кількості проданих квадратних метрів в розмірі 10 000,00 кв.м., ОСОБА_5 отримав доходу в розмірі 150 000 000,00 грн., з яких 18%, відповідно до п.167.1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), підлягають оподаткуванню, тобто в грошовому еквіваленті податок на доходи фізичних осіб в даному випадку становить 27 000 000,00 грн. В декларації про готовність об'єкта до експлуатації зазначено, що витрати на будівництво становлять 32 338 580,00 грн., тобто ОСОБА_5 отримав неправомірно прибутку в розмірі приблизно 117 661 420,00 грн.
Встановлено, що ОСОБА_5 є забудовником 8-х будинків в ЖК «Львівський» та 9-х будинків в ЖК «Празький квартал» за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 , таким чином ОСОБА_5 не сплатив податків більше ніж 27 000 000,00 грн., що в свою чергу нанесло державі шкоду в особливо великих розмірах.
Відповідно до відомостей з ЦБД державного реєстру фізичних осіб про джерела доходів ОСОБА_5 в період 2012-2016 років отримував доходи від продажу (обміну) нерухомості, надання майна в лізинг. Загальна сума отриманого доходу від зазначених операцій 83 402 880 грн.
Слідчий зазначав, що є достатні підстави вважати, що діяльність ОСОБА_5 з реалізації нерухомого майна (квартир) підпадає під ознаки підприємницької діяльності визначені статтею 42 Господарського кодексу України, а проведення перевірки обумовлено необхідністю встановлення суми збитків завданих державі діями ОСОБА_5 , що має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Встановлено, що ОСОБА_5 , як фізична особа - підприємець не зареєстрований, податкова звітність з податку на додану вартість не подається.
В зв'язку із зазначеним слідчий просив про задоволення клопотання.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив про його задоволення.
Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання і кримінального провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Правовою підставою клопотання слідчий зазначив п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, якою врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок, однією з підстав для проведення такої перевірки є судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанова органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесена ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п. 78.1).
Разом з тим Законом України від 28.12.2014 року № 71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набув чинності з 01.01.2015 року, встановлено, що податкові перевірки підприємств, установ організацій, ФОП з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України.
Порядок кримінального провадження врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України, відповідно до ст.ст. 84, 99 якого висновки ревізій та акти перевірок відносяться до документів як процесуальних джерел доказів.
Пункт 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належать здійснення у порядку передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положення КПК України не відносять до компетенції слідчого судді вирішення питання щодо надання дозволу на проведення перевірки, ст. 132 КПК України не передбачає такого заходу кримінального провадження, не регламентує порядок розгляду таких клопотань, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення перевірки. Положеннями КПК України не передбачено повноважень слідчого судді призначати перевірку.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в ньому належним чином не обґрунтовано та не доведено необхідність призначення перевірки саме на підставі ухвали слідчого судді, оскільки, кримінально-процесуальним законодавством України не передбачено, що саме слідчим суддею розглядаються клопотання про призначення перевірок.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання за необґрунтованістю.
Виходячи із вищезазначеного та керуючись ст. ст.. 75, 78 ПК України, ст. ст. 91-93, 110, 131, 132, 369-372 КПК України, суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1