11 квітня 2017 року м. Київ К/9991/77385/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. (доповідач),
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя про зобов'язання видати посвідчення члена сім'ї загиблого, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 2 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, -
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі - УПСЗН) в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання вимог пункту 1 статті 10, статті 18 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII, в редакції періоду спірних правовідносин), а також пунктів 4, 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302, в редакції спірного періоду); зобов'язати видати їй посвідчення «Член сім'ї загиблого» (далі - спірне посвідчення, спірні дії відповідно).
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що має право на видачу їй спірного посвідчення, у зв'язку з чим спірні дії відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, а тому ОСОБА_1 просила про задоволення позову.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 2 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі спірного посвідчення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому прав останньої не порушив.
Судами встановлено, що рішенням комісії Севастопольського міського військового комісаріату по встановленню статусу, їй встановлено статус «Член сім'ї загиблого» у відповідності до пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, що підтверджується протоколом засідання від 31 березня 2000 року № 27. Відповідне посвідчення їй не видавалось.
Також, згідно витягу із протоколу засідання Військово - лікарської комісії Кримського регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12 листопада 2010 року № 178 встановлено, що чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і його захворювання та смерть пов'язані з проходженням військової служби.
У зв'язку із зверненням до УПСЗН Головного управління Пенсійного фонду України у місті Севастополі, яке зумовлено відсутністю у матеріалах пенсійної справи копії посвідчення «Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни», на підставі якого позивачу встановлена та виплачується надбавка до пенсії, ОСОБА_1 запропоновано надати відповідні документи для одержання відповідного посвідчення або поставлення відмітки у такому.
За результатом розгляду поданих позивачем документів останній було відмовлено у видачі спірного посвідчення з посиланням на те, що на дані правовідносини дія Закону № 3551-XII не розповсюджується, оскільки ОСОБА_1 не належить до осіб, визначених цим Законом, які мають право на відповідні пільги.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон № 3551-XII.
За змістом статті 10 цього ж Закону його чинність поширюється на: 1) сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів.
При цьому, у розумінні абзаців 4, 7 пункту 1 цієї ж статті Закону № 3551-XII до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій позивач є дружиною померлого майора у відставці ОСОБА_2 і не одружена вдруге.
Разом з тим, причина смерті чоловіка ОСОБА_1 пов'язана з проходженням ним військової служби, тоді як у відповідності до вищевказаних положень Закону № 3551-XII така має статись внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Під час розгляду цієї справи сторони не довели, а суди не встановили відомостей, підтверджених належними та допустимими доказами, стосовно того, що захворювання, внаслідок якого наступила смерть чоловіка позивача, одержане ним в період проходження військової служби.
За таких обставин, висновки судів про безпідставність позовних вимог та відсутність у відповідача правових підстав для видачі позивачу спірного посвідчення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 2 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: С.В. Головчук
Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк