15 березня 2017 року м. Київ К/800/8114/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування акту та рішення, за касаційною скаргою Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, -
У жовтні 2013 року Кухітсько-Вільська сільська рада Зарічненського району Рівненської області звернулася в суд з позовом до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування акту та рішення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Кухітсько-Вільська сільська рада Зарічненського району Рівненської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Рівненським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, відповідач просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено позапланову перевірку Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області щодо правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за результатами якої складено акт від 19 серпня 2013 року № 1013.
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при виплаті допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_2 в сумі 5139 гривень.
На підставі вказаного акту заступником директора виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2 вересня 2013 року прийнято рішення № 261 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким зобов'язано Кухітсько-Вільську сільську раду Зарічненського району Рівненської області у десятиденний термін від дня отримання цього рішення повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти в сумі 5139 гривень - витрати по вагітності та пологах, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду, а також сплатити кошти в сумі 2569,50 гривень - штраф за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2240-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону № 2240-III застрахована особа - це найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до пункту 8 статті 2 Закону № 2240-III страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 27 Закону № 2240-III страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 34 Закону № 2240-III, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).
За приписами частини 1 статті 38 Закону № 2240-III допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Статтею 21 Закону № 2240-III врегульований порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхових коштів, а статтею 22 вказаного Закону - порядок сплати та відшкодування страхових коштів страхувальниками, іншими отримувачами коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У відповідності до пунктів 3, 6 частини 1 статті 28 Закону № 2240-III страховик має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно частини 1 статті 30 Закону № 2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За приписами частини 1 статті 50 Закону № 2240-III матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині 1 статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Дошкільним навчальним закладом «Струмочок» в селі Кухітська Воля, витрати якого фінансуються Кухітсько-Вільською сільською радою Зарічненського району Рівненської області, відповідно до рішення цієї ж сільської ради «Про бюджет сільської ради на 2013 рік» від 29 грудня 2012 року № 173, наказом від 13 листопада 2012 року № 76 на період відсутності основного працівника ОСОБА_4, яка з 12 листопада 2012 року перебуває у відпустці по вагітності та пологах, з 13 листопада 2012 року прийнято на роботу на посаду бухгалтера на 0,5 ставки посадового окладу за сумісництвом ОСОБА_2, із збереженням виплати допомоги на дитину за основним місцем роботи, яке є Комунальне підприємство «Червона калина», де вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ОСОБА_2 на час прийняття 13 листопада 2012 року у Дошкільний навчальний заклад «Струмочок» на роботу за сумісництвом була вагітна і їй згідно листка непрацездатності серії АГА № 138657, виданого з 21 березня 2013 року, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було виплачено допомогу по вагітності та пологах в сумі 5139 гривень.
Робота за сумісництвом регулюється низкою нормативно-правових актів. До них, зокрема, належать: Кодекс законів про працю України, постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 (далі - Постанова № 245), Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76 (далі - Положення № 43), Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи чинного законодавства України, вірно виходив з того, що ОСОБА_2, основним місцем роботи якої є Комунальне підприємство «Червона калина», не обмежена законом працювати за сумісництвом у Дошкільному навчальному закладі «Струмочок». При цьому апеляційний суд правильно визначив, що у справі, що розглядається, пріоритетними є інші обставини, на які вірно вказав суд першої інстанції.
Так, пунктом 1 Постанови № 245 та пунктом 2 Положення № 43 встановлено обмеження на роботу за сумісництвом для осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
За змістом статті 7 Кодексу законів про працю України додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та інше) встановлюються законодавством.
Для сумісників додаткові підстави для звільнення (крім передбачених законодавством) визначені у пункті 8 Положення № 43, а саме: у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що приймаючи на роботу за сумісництвом у Дошкільний навчальний заклад «Струмочок» вагітну ОСОБА_2, основним місцем роботи якої є Комунальне підприємство «Червона калина», де вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, були порушені вимоги чинного законодавства України, якими встановлено певні обмеження щодо роботи за сумісництвом для деяких категорій працівників, що призвело до незаконної виплати допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем роботи за сумісництвом, а тому оспорюване рішення від 2 вересня 2013 року № 261, прийняте на підставі акту перевірки від 19 серпня 2013 року № 1013, про повернення коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності прийняте відповідачем з урахуванням усіх обставин, що мали значення при його прийнятті, та у відповідності до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області.
Деякі помилкові доводи суду першої інстанції у постанові від 15 листопада 2013 року та допущена судом апеляційної інстанції описка щодо форми свого рішення від 23 січня 2014 року (зазначено постанова замість ухвала) не призвели до неправильного вирішення даної справи.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У відповідності до частини 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області - залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області до Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування акту та рішення - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.