10 квітня 2017 року м. Київ К/800/11139/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі №513/251/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 05 травня 2016 року позов задоволено частково.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 травня 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався положеннями ст. 189 КАС України.
Відповідно до п. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Апелянт у якості поважності причин пропуску строку посилався на те, що пенсійний орган є бюджетною установою та не мав можливості своєчасно оскаржити судове рішення у зв'язку з тим, що кошторисом Пенсійного фонду України кошти на сплату судового збору в 2016 році передбачені не були, а також на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII внесено зміни, зокрема, до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких з 01 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.
Судом апеляційної інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені відповідачем, визнано неповажними з огляду на таке.
Законодавче встановлення процесуальних строків передбачене з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також слід зазначити, що з набранням чинності Законом України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору« Пенсійний фонд України та його органи позбавлено пільг щодо сплати судового збору. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №484-VIII Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Таким чином, посилання на обмежене фінансування державного органу не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.
Отже, враховуючи відсутність підстав для поновлення строку, які можна було б визнати поважними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі №513/251/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Калашнікова