11 квітня 2017 року м. Київ К/800/13993/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Бухтіярової І.О.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі № 813/805/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 року № 0000281540/17434, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 586580,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі міста Львова Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «ІТС-Україна», за результатами якої складено акт № 1443/308/15-40/32484309.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2012 року в сумі 586580,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення 22.10.2012 року № 0000281540/17434, яким ТОВ «ІТС-Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 586580,00 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно, зокрема, зменшити (збільшити) від'ємне значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до ст. 76 цього кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з п. 86.2 ст. 86 даного Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктами 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 4.6.3 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, було передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Згідно з п. 4.6.4 розділу V цього Порядку, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).
Згідно з п. 4.1 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 року № 522, зареєстровані у податковій інспекції декларації підлягають обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України впродовж 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ.
Порядок проведення камеральних перевірок достовірності нарахування від'ємного значення та/або декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ передбачає детальний аналіз складових податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою з'ясування правомірності нарахування такого від'ємного значення ПДВ та/або бюджетного відшкодування.
Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з періодів, у яких виникло від'ємне значення ПДВ (сформовано рядок 19 декларації), до звітного (податкового) періоду, у якому задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ та заповнено рядки 23.1 або 23.2 декларації, включно. Такий період перевірки визначається за даними додатка 2 (Д2) до декларації, у якій задекларовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.
Згідно з п. 4.5 цього Регламенту результати камеральної перевірки оформлюються актом у разі встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань та/або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або заявленого бюджетного відшкодування ПДВ (частково або на повну суму).
Встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «ІТС-Україна» у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23)» вказало суму 586580,00 грн.
У додатку 2 до вказаної податкової декларації «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» позивач також вказав суму 586580,00 грн., а звітний (податковий) період, у якому виникла дана сума - 2011 рік, однак, не навів конкретизації попередніх звітних (податкових) періодів, у яких виникло таке від'ємне значення.
При цьому, як вбачається з пояснень позивача, він не заперечує факту неправильного заповнення додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, а саме - не зазначення попередніх звітних (податкових) періодів, у яких виникло задеклароване від'ємне значення податку.
Також встановлено, що у рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23)» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «ІТС-Україна» задекларувало суму 570840,00 грн., а в додатку 2 до даної декларації вказало суму 586580,00 грн. та звітні (податкові) періоди, у яких виникла сума від'ємного значення.
Тобто, у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «ІТС-Україна» виправило помилку, допущену у декларації за серпень 2012 року.
При цьому, встановлено, що спір щодо суми від'ємного значення податку на додану вартість відсутній і податковий орган не заперечує розмір від'ємного значення податку на додану вартість та підстави його виникнення, а лише зазначає про неправильне заповнення додатку 2 до податкової декларації за серпень 2012 року, про що зазначено вище.
Також, як правильно зазначено судами, відповідно до вимог п. 4.1 вказаного Регламенту податковий орган був зобов'язаний здійснити перевірку правомірності нарахування сум від'ємного значення податку на додану вартість, дослідивши декларації, починаючи з періодів, у яких виникло від'ємне значення податку на додану вартість (рядок 19 декларації), до звітного (податкового) періоду, однак, як вбачається з акта камеральної перевірки від 04.10.2012 року № 1443/308/15-40/32484309, всупереч вимогам наведеної норми, відповідач не перевіряв податкову звітність позивача за періодів, у яких виникло від'ємне значення податку на додану вартість.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що посадовою особою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яка проводила зазначену вище перевірку, помилково зроблено висновок про те, що неправильне заповнення додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року вплинуло на розрахунки з бюджетом, оскільки податковий орган не досліджував податкову звітність позивача за періоди, у яких виникло від'ємне значення цього податку.
В свою чергу, як правильно встановлено судами, порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, а саме - додатка 2 до неї, не має наслідком порушення вимог п. п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та, відповідно, завищення від'ємного значення податку на додану вартість.
Крім того, суди обґрунтовано врахували при вирішенні спору положення пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Встановлено, що ТОВ «ІТС-Україна» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року заявлено від'ємне значення цього податку в сумі 586580,00 грн., тому податковий орган на підставі наведеної норми мав право провести документальну позапланову перевірку щодо правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, в ході якої дослідити первинні та інші документи з цього питання.
Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок судів про те, що у відповідача за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «ІТС-Україна» у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, не було правових підстав для зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість позивача, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі № 813/805/13-а залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Бухтіярова І.О.
підпис Юрченко В.П.