11 квітня 2017 року м. Київ К/800/14906/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Приходько І.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі № 804/13905/15 за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеопс» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна та стягнення заборгованості, -
У вересні 2015 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеопс» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна та стягнення заборгованості.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року позов задоволено повністю з мотивів дотримання податковим органом законодавчо визначених підстав та порядку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в задоволені позовних вимог в частині щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 63866,26 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеопс», що перебуває у податковій заставі. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума боргу виникла у відповідача згідно самостійно наданих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, які набули статусу узгоджених.
Частина боргу, яка утворилася внаслідок несплати сум по податковим повідомленням-рішенням також є узгодженою, податкові повідомлення-рішення складені за результатами камеральних перевірок, надіслані платнику податків та отримані останнім, отже, їх сума є погодженою з відповідачем, що встановлено судовим рішенням від 15.10.2014 року у справі №804/15550/14 та, відповідно до положень статті 72 КАС України, не потребують доказування, як обставини, встановленні судовим рішення, що набрало законної сили.
Отже, підставою для подання позову про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, слугував висновок про наявність у товариства непогашеної суми узгоджених зобов'язань за самостійно поданими деклараціями.
Встановлено, що станом на 03.11.2015 року у відповідача існує заборгованість у сумі 63866,26 грн., яка утворилася у 2011 році і стягнута за рішеннями судів від 15.10.2014 року (залишено без змін ухвалою Дніпропетровського адміністративного суду від 19.05.2015 року) та від 08.04.2015 року (не оскаржувалася). Також встановлено, що за період з 02.03.2015 року по 30.07.2015 року у відповідача виник новостворений борг в розмірі 12328,00 грн. по податку на додану вартість, який виник в результаті несплати податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків відповідно наданих декларацій за січень 2015 року №9016924216 від 17.02.2015 року в розмірі 7333,00 грн. та в декларації за червень 2015 року № 9149058052 від 16.07.2015 року в розмірі 4995,00 грн.
Частково відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Статтею 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).
Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.
Відповідно до наступного пункту названої статті, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Встановлено, що 21.06.2011 року податковим органом прийнято рішення №134 щодо опису майна відповідача у податкову заставу.
На підставі зазначеного рішення податковим керуючим 21.06.2011 року, 11.08.2011 року, від 19.10.2012 року, від 07.07.2014 року складені акти опису майна за №70, №81, №78 та №49.
Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 Податкового кодексу України).
Таким чином, податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав довідку про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах, інкасові доручення (розпорядження) №555 від 12 серпня 2015 року, №561, №562, №563 від 13 серпня 2015 року, №556, №554 від 12 серпня 2015року, №45, №44,41,42,40,45 від 19 січня 2015 року виставленні не на всю суму боргу.
Відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів містяться тільки на інкасових дорученнях (розпорядженнях) №45 від 19 січня 2015 року, №556,555,563,562 від 12,13 серпня 2015 року.
Крім того, наданими податковим органом інкасовими дорученнями (розпорядженнями) не підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах, та про які відомо податковому органу.
Таким чином, податковим органом не були надані докази на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів на час звернення до суду, оскільки зазначені вище інкасові доручення датовані січнем, серпнем 2015 року.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткової відмови в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі № 804/13905/15 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Приходько І.В.
підпис Юрченко В.П.