К/800/11645/17
11 квітня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд: визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 434 від 01 листопада 2016 року про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до абз. 6 п. 3 Розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірним та скасувати його; зобов'язати відповідача призначити йому дострокову пенсію за віком на пільгових умовах абз. 6 п. 3 Розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 434 від 01 листопада 2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 дострокової пенсії за віком. Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на умовах абз.6 п. 3 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У касаційній скарзі Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Судами встановлено, що відповідно до довідки Лубенсько-Оржицького об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 12 червня 2014 року № 462 ОСОБА_1 з 02 листопада 1977 року по 25 грудня 1979 року проходив військову службу в ЗС.
Відповідно до довідки Лубенського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області від 25 серпня 1996 року № 1/48 ОСОБА_1 приймав участь в розмінуванні в період проходження навчальних зборів в/ч 61511 з 10 вересня 1995 року по 10 жовтня 1995 року в с.Окіп Лубенського району.
20 травня 1996 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій.
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою щодо дострокового призначення пенсії відповідно до статті 16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області рішенням № 434 від 01 листопада 2016 року відмовило у задоволенні вищезазначеної заяви з тих підстав, що позивач не приймав участь у бойових діях та не мав статусу військовослужбовця в період участі в розмінуванні під час проходження навчальних зборів.
Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно із пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять навчальні збори, у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2016 року (справа 21-1887а15).
Враховуючи, що позивач в період проходження зборів, що прирівнюється до проходження військової служби, приймав участь в розмінуванні, внаслідок чого в установленому законом порядку визнаний учасником бойових дій, має трудовий стаж понад 25 років та досяг 55 річного віку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що відповідач незаконно відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком з тих підстав, що він не приймав участі у бойових діях та не мав статусу військовослужбовця.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Донець