04 квітня 2017 року К/800/28445/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Бухтіярова І.О.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року
у справі № 820/586/16
за позовом Об'єднання підприємств електротехнічної корпорації "Елкор"
до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Об'єднання підприємств електротехнічної корпорації "Елкор" (далі - позивач, Корпорація «Елкор») звернулось до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Індустріальної ОДПІ №0000012205 від 29.01.2016 року та №0000022205 від 29.01.2016 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Східна ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу Корпорація «Елкор», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Індустріальною ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Корпорації «Елкор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сік" за період березень, травень, червень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія"Плазма" за період березень, травень 2015 року та по взаємовідносинам з ТОВ ТФ "Різол" за період квітень 2015 року, про що було складено акт №14/20-36-22-05-07/30287744 від 06.01.2016 року.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 842732,00 грн.; заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість на загальну суму 297790,00 грн., в т.ч. за березень 2015 року на суму 249761,0 грн., за червень 2015 року на суму 48029,00 грн.; завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість при продажі товару на адресу ТОВ "Містеріо", ТОВ "Квест трейд" щодо формування податкових зобов'язань за червень 2015 року на суму 392934,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 29 січня 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000012205 на суму 530958, 20 грн., в тому числі 297790,00 грн. за основним платежем та 233168,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0000022205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 842732,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ ТФ "Різол" (продавець) укладено договір постачання № 10/15 від 19.02.2015 р. та додаткові угоди із Специфікаціями до них, відповідно до умов яких продавець зобов'язаний передати покупцю право власності на продукцію, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити її за цінами та на умовах, зазначених у договорі. Інформація стосовно продукції (асортимент, кількість, ціна тощо) викладена у відповідних специфікаціях до договору, що підписуються сторонами.
14.04.2015 р. між позивачем та ТОВ ТФ "Різол" підписана додаткова угода №3, за якою узгоджений перелік та вартість продукції, що поставляється, а також умови постачання: EXW- м. Харків (відповідно до Правил Інкотермс, 2010).
09.06.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сік" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 15-1-16 та специфікації №1 до нього, відповідно до умов яких, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити комплектуючі вироби та матеріали для виробництва обладнання низької напруги.
27.02.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сік" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 15-1-04 із специфікаціями №1, №2, №3, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити комплектуючі вироби та матеріали для виробництва обладнання низької напруги.
11.02.2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Плазма" (постачальник) було укладено договір поставки: №11/02/2015 із Специфікаціями №1 від 11.02.2015р., №2 від 26.02.2015р., №3 від 16.04.2015р., №4 від 07.05.2015р. За даним договором постачальник зобов'язується поставити комплектуючі вироби, матеріали для виготовлення електротехнічного обладнання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані товари.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними тощо.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями та подальша реалізація товарно-матеріальних цінностей, отриманих за вищевказаними операціями.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відхилити.
2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді І.О. Бухтіярова
Ю.І. Цвіркун