05 квітня 2017 року м. Київ К/800/22765/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,
здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області (далі - УПФ) про визнання неправомірною відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за касаційною скаргою позивачки на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати неправомірною відмову УПФ у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірах та в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції на момент подачі заяви про звільнення у відставку, тобто на березень 2014 року;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення зазначеного грошового утримання з урахуванням вимог, передбачених статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону від 07.07.2010 року), з моменту звернення з заявою без обмеження граничного розміру.
Посилалась на те, що має всі правові підстави на довічне грошове утримання судді у відставці в розмірах і порядку, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції на момент подачі заяви про вихід у відставку і таке право не може бути звужено.
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 8 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною відмову УПФ від 15 грудня 2015 року в призначенні ОСОБА_4 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді. Зобов'язано відповідача прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання судді з 2 грудня 2015 року. Стягнуто 551,20 грн. судового збору. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має на довічне грошове утримання, а отже дії УПФ щодо відмови в його призначенні є незаконними.
Донецький апеляційний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2016 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову постанову про відмову в позові з тих підстав, що на момент звернення із заявою про призначення довічного грошового утримання діяли обмеження у призначенні зазначених виплат.
В касаційній скарзі ОСОБА_5, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що довічне грошове утримання судді у відставці не повинно ставитися в залежність від розгляду заяви компетентними органами. Моментом виникнення спірних правовідносин є час подачі заяви про звільнення з посади судді у відставку, а не прийняття рішення про звільнення чи звернення із заявою про нарахування і виплату довічного грошового утримання.
Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події (факту) застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
На момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час звільнення позивачки та звернення до УПФ про призначення і виплату довічного грошового утримання судді у відставці, питання призначення зазначених виплат визначалося законами України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), від 2 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII).
Відповідно до частини другої та третьої статті 141 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Виходячи з положень зазначеної норми, розмір щомісячного довічного грошового утримання у випадку не досягнення суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, виплачується в розмірі 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Станом на 1 червня 2015 року закони щодо призначення всіх пенсії, у тому числі спеціальних, не приймалися.
Положення пункту 5 розділу ІІІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. N 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
Тобто до 8 червня 2016 року судді у відставці не мали права на отримання довічного грошового утримання, а пенсія повинна призначатися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що ОСОБА_4 звільна у відставку 12 листопада 2015 р., звернулася за призначенням довічного грошового утримання 2 грудня 2015 року, тобто після затвердження Верховною Радою України її відставки, законодавчо визначеного права на довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 2453-VІ вона не мала.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позову щодо протиправності відмови у призначенні довічного грошового утримання при звільненні з посади судді у відставку.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як убачається з матеріалів справи,, на момент відставки ОСОБА_4 чинним законодавством не передбачалося право на довічне грошове утримання. Факт звернення із заявою про відставку юридичного значення немає. Виходом у відставку є відповідне рішення про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман