06 квітня 2017 року об 11 год. 56 хв.Справа № 808/3394/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Семененко М.О.,
суддів Нестеренко Л.О., Стрельнікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.,
за участю представника Національної поліції України - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №2 Апарату Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України
про визнання дій протиправними та скасування рішення,
07 листопада 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1, НПУ), Центральної Атестаційної комісії №2 Апарату Національної поліції України (далі - відповідач 2, Атестаційна комісія №2), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач 3, ДЗЕ НПУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та проведення атестування позивача;
- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) відповідача 2 від 03.10.2016, прийняте відносно позивача та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 07.11.2015 року працює на посаді старшого уповноваженого Управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ. Вважає протиправними дії відповідача 1 щодо включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки він відповідає вимогам до поліцейських, визначеним ч.1 ст.49 Закону України «Про Національну поліцію», також були відсутні підстави для проведення атестування, передбачені ч.2 ст.57 вказаного Закону. Крім того, посилається на приписи Закону України «Про професійний розвиток працівників», відповідно до якого не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року. Посилається на порушення встановленого порядку проведення атестування, оскільки Головою Атестаційної комісії № 2 був неповноважний суб'єкт, а до складу комісії не входим представник профспілкового органу. Також зазначає про необ'єктивність проведеного атестування, вважає, що рішення атестаційної комісії ґрунтується виключно на припущеннях та відображає лише суб'єктивну думку її члені, а, отже, є протиправним.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час місце і дату судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач 1 проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що рішення про проведення атестування поліцейських Управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ, зокрема, і позивача, як начальника відділення відділу поліції, прийнято керівником поліції в межах наданих Законом України «Про Національну поліцію» повноважень, а рішення про включення позивача до списку поліцейський, що підлягають атестуванню прийнято Управлінням захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ на виконання доручення Національної поліції України. Зазначив, що атестаційна комісія уповноважена на підставі всебічного розгляду зібраних матеріалів на особу та проведення з ним співбесіди приймати одне з рішень, наведених у п.15 розділу IV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465 (далі - Інструкція), з певною свободою розсуду, яке вважає кращим за даних обставин, шляхом голосування, що, на думку відповідача, свідчить про наявність у атестаційної комісії дискреційних повноважень. Під час атестування позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички - 40 балів з 60 та за тестом на знання законодавчої бази - 39 балів з 60. Після проведення тестування позивача запрошено на співбесіду, на якій, враховуючи наявність корупційних ризиків на займаних посадах, комісією прийнято рішення про направлення його на психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу. За результатами всебічного розгляду всіх наявних у комісії матеріалів, результатів всіх тестувань та проведеної співбесіди атестаційна комісія відзначила, що у ОСОБА_2 низький рівень теоретичних знань, законодавчих актів, що регулюють діяльність на займаній посаді, низький рівень фізичної підготовки, занизька оцінка на заліках, негативне тестування за допомогою поліграфа, що зумовило висновок про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначив, що атестування позивача проведене атестаційною комісією в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Інструкцією, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився. Копія ухвали про відкриття провадження в справі, екземпляр матеріалів адміністративного позову та судова повістка про виклик в судове засідання 08.12.2016 направлялись на адресу відповідача 2, зазначену в адміністративному позові та в протоколах засідань Атестаційної комісії №2, проте вказане поштове відправлення повернулось до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання». Також на адресу відповідача 2 направлялась судова повістка про виклик в судове засідання на 06.04.2017 із зазначенням часу та місця судового розгляду, проте поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України про дату, час та місце судового розгляду відповідач 2 вважається повідомленим належним чином. Відношення до заявлених позовних вимог у письмовому вигляді відповідач 2 до суду не подавав.
Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився. В поданих до суду поясненнях та запереченнях зазначив, що атестування позивача проведено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», у порядку, визначеному Інструкцією, на підставі наказів Національної поліції України, при цьому, позивач підтвердив свою згоду на проходження атестації зі встановлення відповідності займаній посаді, а також для визначення перспектив його можливого кар'єрного росту. Також відповідач 3 зазначив, що перелік матеріалів, досліджених атестаційною комісією, свідчить про те, що комісією перевірялась відповідність позивача всім критеріям, вказаним в пункті 16 розділу IV Інструкції. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, справу розглянути за його відсутності.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час місце і дату судового розгляду повідомлений належним чином. Відношення до заявлених позовних вимог у письмовому вигляді до суду не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача 1, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив такі обставини.
ОСОБА_2 з серпня 1999 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с.18, т.1).
Наказом Голови Національної поліції України від 11 листопада 2015 року №163 о/с, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено таких, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно до штатного розпису, з 07 листопада 2015 року: ОСОБА_2 (М-089568), який мав спеціальне звання підполковник міліції, спеціальним оперуповноваженим, присвоївши йому спеціальне звання підполковник поліції (а.с.15, т.1).
13 квітня 2016 року позивач склав Присягу поліцейського (а.с.16, т.1).
Відповідно до Наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210о/с, «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції, наказано провести атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві; створити центральну атестаційну комісію; керівникам структурних підрозділів апарату НПУ, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві скласти списки поліцейських, що підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи щодо поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій у разі необхідності; департаменту комунікацій розмістити на офіційному веб-сайті МВС оголошення про набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації, доведення до поліцейських інформації про час та місце проведення атестування (а.с.123, т.1).
Згідно з Наказом Національної поліції України від 23.11.2015 №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції наказано керівникам структурних підрозділів НПУ забезпечити доведення до відома всього особового складу умови проведення атестування працівників, забезпечити реєстрацію осіб, які виявили бажання пройти атестування, у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ), поінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєструвалися у ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції, забезпечити інформування осіб, які перебувають у службових відрядженнях або відсутні з інших поважних причин, та їх реєстрацію, організувати відповідне технічне забезпечення заходу з метою надання можливості кожному працівнику зареєструватися у ЄЦВТМ, визначити з числа керівництва структурних підрозділів осіб, відповідальних за реалізацію заходів, передбачених цим наказом, забезпечити їх взаємодію з Департаментом інформаційної підтримки та координації поліції «102» (а.с.124, т.1).
В матеріалах справи міститься витяг зі списку особового складу Управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ станом на 23.11.2015, які підлягають атестуванню відповідно до наказу МВС України, в пункті 66 якого зазначено старшого оперуповноваженого, підполковника поліції ОСОБА_2 (а.с.104, т.1).
Наказом НПУ від 29.07.2016 № 651 «Про створення центральної атестаційної комісії № 2 та затвердження її персонального складу» створено центральну атестаційну комісію № 2 та затверджено її персональний склад, зокрема: голова - ОСОБА_3, секретар - Лишневська К.С., члени комісії - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Наказами НПУ неодноразово вносилися доповнення до наказу НПУ від 29.07.2016 №651, відповідно до яких відбувались зміни у складі комісії (а.с.125, т.1).
16 серпня 2016 року начальником відділу управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ майором поліції ОСОБА_8 складено атестаційний лист на ОСОБА_2 (а.с.163-164, т.1).
Зі змісту атестаційного листа вбачається, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді характеризується позитивно, висновок прямого керівника - займаній посаді відповідає. За результатами тестування позивач набрав 40 з 60 балів (тестування загальних навичок) і 39 з 60 балів (професійне тестування).
Також в даному атестаційному листі відображено результати атестування (висновок атестаційної комісії) від 03 жовтня 2016 року, відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
10 жовтня 2016 року позивач був ознайомлений з результатами атестування, висловив незгоду з рішенням атестаційної комісії.
Вважаючи протиправними рішення відповідача 1 щодо включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та проведення його атестування, а також рішення (висновок) відповідача 2 про невідповідність займаній посаді, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не погоджується з проведенням його атестування, оскільки, на його думку, відносно нього були відсутні підстави атестування, передбачені ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», також атестування його, як особи, яка пропрацювала на посаді менше одного року, не узгоджується з приписами Закону України «Про професійний розвиток працівників». Крім того, позивач зазначає про порушення приписів Інструкції, допущених Центральною атестаційною комісією №2 під час його атестування, що виключає обґрунтованість та правомірність її висновків про його невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення зі служби у поліції.
За таких обставин, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне дослідити наявність підстав для проведення атестування позивача, дотримання під час атестування нормативно-правових актів та обґрунтованість висновку атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Судом встановлено, що позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, прийнято на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» на підставі його заяви шляхом видання наказу про призначення за його згодою.
Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені ст.49 Закону України «Про Національну поліцію» та передбачають, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 ст.61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України “Про очищення влади”.
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Крім того, кандидат на службу в поліції має пройти медичні обстеження, перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, за згодою - тестування на поліграфі, також щодо нього проводиться спеціальна перевірка (ст.50 Закону України «Про Національну поліцію»).
За змістом ст.52 Закону України «Про Національну поліцію» добір на вакантні посади поліцейських відбувається шляхом проведення конкурсу на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Слід звернути увагу положення пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не містять будь-яких посилань на те, що прийняття працівника міліції на службу в поліцію згідно даного порядку здійснюється тимчасово.
Так, ст.58 цього Закону встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що порядок прийняття колишніх працівників міліції на службу до поліції є відмінним від загального порядку, у якому здійснюється добір на вакантні посади поліцейських, оскільки передбачає можливість видання відповідного наказу про призначення колишнього міліціонера на посаду в Національній поліції за його згодою, як самостійну і достатню підставу для призначення працівника міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
При цьому, єдиними обов'язковими умовами прийняття працівника міліції на службу в поліцію на підставі пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено виявлення таким працівником міліції бажання проходити службу в поліції та його відповідність законодавчо встановленим вимогам до поліцейських.
Суд зазначає, що норми пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» також передбачають можливість прийняття колишніх працівників міліції на службу в поліції за результатами конкурсу, водночас, за умови прийняття на службу до поліції у випадку видання наказу про призначення за згодою, жодних вимог про необхідність проходження колишнім працівником міліції будь-якої атестації не передбачено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що видання наказу про призначення позивача на посаду поліцейського за його згодою свідчить про те, що позивач відповідає вимогам до кандидатів на службу в поліції, встановленим ст.49 Закону України «Про Національну поліцію», а також не має відповідних обмежень, передбачених ч.2 ст.61 цього Закону.
Суд зазначає, що мету та підстави атестування поліцейських закріплено в ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, відповідно до ч.1 даної статті атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено підстави для проведення атестування поліцейських, а саме:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З системного аналізу вищенаведеної норми слідує, що проведення атестування може мати місце виключно у таких випадках: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, на думку суду, передумовою прийняття рішення про проведення атестування особи має бути реальне настання обставин або встановлення фактів, що зумовлюють необхідність її проведення: у випадку призначення на вищу посаду - за наявності ініціативи поліцейського або керівництва; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Водночас, метою проведення атестування для вирішення питання про переміщення особи на нижчу посаду або звільнення її зі служби через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишити таку особу на службі і, як крайній захід, звільнення її зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Зі змісту Наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» судом встановлено, що атестування проводилась з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність
Суд зазначає, що мета атестування, закріплена у ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з підставами, визначеними у ч.2 цієї статті, перелік яких є вичерпним, адже проведення атестування без наявності таких підстав Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено.
На думку суду, відповідач 1 помилково розцінив мету атестування, закріплену у ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, у тому числі і позивача, переслідуючи ціль визначення їх відповідність займаним посадам поліцейських.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що на момент прийняття даного наказу були обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача займаній посаді, або були наявні інші підстави для проведення атестування поліцейського, визначені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».
Частиною 4 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Аналогічні положення містить пункт 3 розділу І та підпункт 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції.
За викладених обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню на підставі наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210о/с та проведення його атестування.
Щодо посилань позивача на недотримання відповідачами під час проведення атестування позивача норм Закону України «Про професійний розвиток працівників», суд зазначає наступне.
Законом України «Про Національну поліцію» визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України, зокрема, проходження атестування поліцейських.
Частиною 5 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України. На виконання даного положення затверджено Інструкцію.
Таким чином, у правовідносинах щодо проходження атестування поліцейськими норми Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції є нормами спеціальної дії.
Суд зазначає, згідно преамбули Закону України «Про професійний розвиток працівників» цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників.
Для цілей Закону України «Про професійний розвиток працівників» працівником вважається фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю; роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю (п.4 та п.6 ч.1 ст.1 Закону).
Статтею 3 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень.
Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації.
Тобто, Законом України «Про професійний розвиток працівників» врегульовуються взаємовідносини у сфері професійного розвитку працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та виду діяльності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
В свою чергу відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що презумує виконання даним органом повноважень державно-владного характеру, наявність яких відрізняє орган державної влади від підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та виду діяльності.
Отже до правовідносин щодо атестування поліцейських положення Закону України «Про професійний розвиток працівників» не застосовуються.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення при проведенні атестування позивача ОСОБА_9 України «Про професійний розвиток працівників».
Крім того, суд не погоджується з висновками Центральної атестаційної комісії №2 про службову невідповідність позивача, прийнятими за результатами проведеного атестування, з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначається Інструкцією.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
З огляду на положення пункту 7 розділу ІV Інструкції керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується:
1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;
2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;
3)прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;
4) володіння іноземними мовами;
5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів;
6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;
7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;
8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого;
9) результати проходження підвищення кваліфікації.
За приписами пункту 9 розділу ІV Інструкції прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків:
- займаній посаді відповідає;
- займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;
- займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;
- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Згідно з пунктами 11, 12, 13 розділу IV Інструкції атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, що проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
З огляду на приписи пункту 15 розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Пункт 16 розділу IV Інструкції зобов'язує атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб (п. 17 розділу ІV Інструкції). Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії (п.18 розділу ІV Інструкції).
Згідно з п. 20 розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії (п. 23 розділу ІV Інструкції).
Таким чином, за змістом вищенаведених норм висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, що були зібрані на поліцейського, у тому числі результатів тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички, атестаційного листа, матеріалів співбесіди, документів, що надійшли на запит атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
З матеріалів справи встановлено, що начальником відділу управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ майором поліції ОСОБА_8 складено атестаційний лист стосовно ОСОБА_2, в якому безпосередній керівник відзначив його як здібного, сумлінного працівника, який уміє зосередити зусилля на вирішенні завдань щодо попередження та розкриття злочинів, вимогливого, принципового, що володіє необхідними організаторськими здібностями та високими професійними якостями. Характеристика за своїм змістом є позитивною.
Також, в розділі ІІ атестаційного листа міститься висновок прямого керівника позивача - начальника управління захисту економіки в Запорізькій області ДЗЕ НПУ полковника поліції ОСОБА_10, в якому зазначено: «Займаній посаді відповідає».
Як вбачається з розділу ІІІ атестаційного листа, позивачем за результатами атестування отримано 79 балів, а саме: тестування на загальні навички - 40/60; професійний тест - 39/60, що перевищую мінімальну кількість балів, визначену чинним законодавством України.
14.09.2016 позивач проходив співбесіду з Центральною атестаційною комісією №2, під час якої, як зазначено в протоколі ОП №15.00035289.0078411, були досліджені декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення про направлення позивача на проходження поліграфічного дослідження з підстав наявності корупційних ризиків на займаних посадах (а.с.25).
26.09.2016 позивачем пройдено превентивне тестування із використанням поліграфу, за результатами якого встановлено наявність у позивача психофізиологічних установок на приховування певних фактів.
03 жовтня 2016 року позивач проходив співбесіду з Центральною атестаційною комісією №2, під час якої, як зазначено в протоколі від 03.10.2016 ОП №15.00037743.0078411, були досліджені декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади» (а.с.165, т.1).
Також в даному протоколі зазначено, що Центральною атестаційною комісією №2 досліджувалась інформація з відкритих джерел, проте до матеріалів справи доказів наявності такої інформації не надано, а відтак суд позбавлений можливості пересвідчитись у її наявності та дослідити її зміст.
Крім того, в протоколі відображено, що членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи для подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Як вбачається зі змісту додатку до протоколу від 03.10.2016 ОП №15.00037743.0078411 (а.с.120, т.1), підставами для прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді і звільнення його зі служби в поліції зазначено наступне: «Низький рівень теоретичних знань законодавчих актів, що регулюють діяльність на займаній посаді, низький рівень фізичної підготовки, загальна оцінка по заліках «задовільно», негативне тестування за допомогою поліграфу.
Суд вважає за необхідне вказати, що результатом атестування (оцінки) працівника і його діяльності фактично є комплексна оцінка за нормативно закріпленими критеріями.
Зміст протоколу засідання Центральної атестаційної комісії №2 не містить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та ІІ атестаційного листа позивача, дійсним обставинам, так само як і надання оцінки таким даним.
Водночас суд зауважує, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, і керівники органів поліції, які реалізовують її результати, і громадськість в межах реалізації суспільного інтересу, і суд, перевіряючи законність проведеного атестування, мали можливість з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
Враховуючи, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби в поліції через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від його форми (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, до яких відноситься і відповідач 2, має на увазі, що рішення повинно бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення (вчинення дії), а встановленим обставинам має бути надана відповідна оцінка.
Разом з тим, атестаційна комісія не надала оцінку відповідності позивача жодному з обов'язкових критеріїв, визначених у пункті 16 розділу IV Інструкції, а зазначила лише про низький рівень теоретичних знань законодавчих актів, професійних навичок, низький рівень фізичної підготовки та негативні результати поліграфу.
Суд звертає увагу, що з метою визначення рівня теоретичних знань та професійних навичок Інструкцією передбачено окрему процедуру проходження тестування, яку позивач пройшов успішно, набравши достатню кількість балів, що відображено в атестаційному листі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання Атестаційної комісії № 2 на низький рівень теоретичних знань законодавчих актів та професійних навичок позивача не ґрунтується на матеріалах атестування.
Крім того, інформація про рівень фізичної підготовки позивача, яка міститься в інформаційній довідці та покладена в основу висновків атестаційної комісії, базується на результатах складання позивачем підсумкових заліків за 2014-2015 навчальний рік, тобто у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, отже не може бути підставою для висновків про рівень фізичної підготовки позивача під час служби у поліції.
Враховуючи наведене, суд критично оцінює посилання відповідача 1 та відповідача 3 на низький рівень фізичної підготовки позивача, оскільки оцінка рівня фізичної підготовки позивача по зазначених складених заліках повинна була надаватися під час прийняття його на службу в поліцію, а не під час проходження атестування.
Пунктом 12 Інструкції передбачено право атестаційної комісії робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були, доказів протилежного суду не надано.
Щодо посилань на негативні результати тестування за допомогою поліграфу, суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 06.03.2017 до матеріалів справи надано витяг з довідки про результати проходження позивачем перевірки за допомогою поліграфа, в якому відображено наявність у позивача психофізиологічних установок на приховування певних фактів .
Разом з тим, результати проходження позивачем поліграфу не спростовують попередніх висновків суду щодо безпідставності призначення атестування та необґрунтованості висновків атестаційної комісії, серед іншого, і з урахуванням того, що відповідно до п.7.2 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2004 №842 (яка є чинною та застосовується до даних правовідносин відповідно до п.4 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію України»), орієнтувальна інформація, що отримується в результаті скринінгової перевірки, є підставою зробити додаткову перевірку наданих відомостей про кандидата, здійснити службову перевірку щодо працівників органів внутрішніх справ України.
За таких обставин, результати проходження поліцейським перевірки за допомогою поліграфа можуть бути підставою для проведення додаткових службових перевірок для підтвердження або спростування відомостей, отриманих під час перевірки за допомогою поліграфа, проте, такі результати не можуть бути покладені в основу висновків атестаційної комісії про службову невідповідність поліцейського та наявність підстав для звільнення зі служби в поліції.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Інструкція не наділяють членів атестаційної комісій повноваженням вирішувати питання відповідності поліцейського займаній посаді виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід матиме наслідком прийняття суб'єктивного, необґрунтованого і, як наслідок, неправомірного рішення.
Слід наголосити, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Проаналізовані судом матеріали, які досліджувались Центральною атестаційною комісією №2 під час атестування позивача, спростовують висновки атестаційної комісії про те, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.
Також, з наведених відповідачем 2 підстав в обґрунтування прийнятого рішення (висновку) щодо позивача не вбачається, що при прийнятті цього рішення (висновку) були враховані характеристика позивача та висновок його прямого керівника та взагалі, що Центральною атестаційною комісією №2 проводилась оцінка потенційних можливостей позивача (соціальний потенціал особи) у зв'язці з їх реальними проявами у результатах його праці, з урахуванням вимог п. 16 розділу ІV Інструкції.
Суд зазначає, що серед наведених відповідачем 2 підстав не визначені підстави, за яких із двох можливих варіантів рішень, передбачених п.15 розділу ІV Інструкції, зокрема п.п. 3 і п.п. 4 відповідачем прийнято рішення про необхідність звільнення позивача зі служби в поліції, не обґрунтовано неможливість залишення його на службі в поліції з переведенням на нижчу посаду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті висновків про результати атестування ОСОБА_2 Центральною атестаційною комісією №2 не в повній мірі досліджено та з'ясовано обставини, дослідження та встановлення яких законом та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актом (Інструкцією) є обов'язковим для правильного вирішення питання.
Щодо посилань позивача на те, що Голова Атестаційної комісії № 2 не є суб'єктом, Інструкцією, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 Розділу ІІ Інструкції до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях:
голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник;
секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до протоколу від 14.09.2016 №01.00001264 Центральної атестаційної комісії № 2, у зв'язку з відсутністю на засіданні голови ОСОБА_3 за результатами голосування покладено обов'язки голови на члена комісії ОСОБА_11, що відповідає приписам п.3 Розділу ІІ Інструкції (а.с.128, т.1).
Також, відповідно до протоколу від 03.10.2016 №01.00001346 Центральної атестаційної комісії № 2, у зв'язку з відсутністю на засіданні голови ОСОБА_3 за результатами голосування покладено обов'язки голови на члена комісії ОСОБА_11, що відповідає приписам п.3 Розділу ІІ Інструкції (а.с.134, т.1).
Таким чином, твердження позивача про неповноважний склад атестаційної комісії спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо посилань представника відповідача 1 на те, що висновок комісії за результатами атестування є її дискреційним повноваженням, суд зазначає наступне.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: «ОСОБА_3 та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року, «Реквеньї проти Угорщини» від 20.05.1999 року, «Єрузалем проти Австрії» від 27.02.2001 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004 року, «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави.
В даному ж випадку суд не втручається в дискреційні повноваження атестаційної комісії, оскільки не вирішує питання про зобов'язання відповідача 2 прийняти певне рішення, а лише перевіряє дії та рішення Центральної атестаційної комісії №2 на відповідність вимогам чинного законодавства та на відсутність в них порушень прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що висновок атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді є обов'язковим для врахування його керівником, та тягне за собою юридичні наслідки у вигляді звільнення з займаної посади. Отже, за своєю правовою природою висновки атестаційної комісії є актом індивідуальної дії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення (висновку) відповідача 2 від 03.10.2016, повністю відповідає положенням статті 105 КАС України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними рішення відповідача 1 в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання Наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210о/с та визнання протиправними дій відповідача 1 щодо проведення атестування позивача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які породжують безпосередні права та обов'язки для позивача та порушують його законні права та інтереси.
Результатом включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, та вчинення дій щодо проведення атестування стало прийняття Центральною атестаційною комісією №2 рішення (висновку), який є предметом оскарження.
При цьому суд звертає увагу, що жодного рішення про включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, відповідачем 1 не приймалось, доказів зворотного суду не надано. Підставою для включення позивача до даного списку послугувало доручення Національної поліції України , а безпосередньо список складений відповідачем 3. Отже включення позивача до списку осіб, які підлягають атестуванню, відбулось в результаті вчинення відповідачем 3 певних дій, а не шляхом прийняття рішення відповідачем 1.
Суд вважає, що правові наслідки дій відповідача 3 є вичерпаними, а отже задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після їх вчинення права позивача порушують лише наслідки проведеного атестування, а саме рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №2.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача 1 в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210 о/с та визнання протиправними дії відповідача 1 щодо проведення атестування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Центральної атестаційної комісії №2 від 03.10.2016, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_2.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №2 Апарату Національної поліції України від 03.10.2016, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа ОСОБА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Суддя Л.О. Нестеренко
Суддя Н.В. Стрельнікова