Справа № 466/6082/14 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 22-ц/783/522/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.
Категорія:27
03 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.
секретар Бохонко Є.В.
З участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки припиненим, зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки припиненим,-
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (в особі Філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» за договором відновлювальної кредитної лінії №1490 від 31.10.2007 року (з наступними змінами) заборгованість станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310 грн.67 коп. з якої 117 114грн.40 коп. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112грн.64 коп. пеня за кредитом, 45 289 грн.03 коп. - пеня за відсотками, 133 101 грн.87 коп. - інфляційні втрати за кредитом, 28 689 грн.70 коп.-3% річних.
Стягнуто з поручителя ОСОБА_3, яка є солідарним боржником з ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( в особі Філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1490 від 31.10.2007р. (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016р. в сумі 339310грн.67коп., з якої 117114грн.40коп. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15112грн.64коп. - пеня за кредитом, 45289грн.03коп. - пеня за відсотками, 133101грн.87коп. - інфляційні втрати, 28689грн.70коп. 3% річних.
Стягнуто з поручителя ОСОБА_6, яка є солідарним боржником з ОСОБА_5 , в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( в особі Філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1490 від 31.10.2007р. (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016р. в сумі 339310грн.67коп., з якої 117114грн.40коп. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15112грн.64коп. - пеня за кредитом, 45289грн.03коп. - пеня за відсотками, 133101грн.87коп. - інфляційні втрати, 28689грн.70коп. 3% річних.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( в особі Філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк») судові витрати в розмірі по 1131грн.03коп. з кожного.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки № 1490/1, укладеного між ОСОБА_3 і Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 15 листопада 2007р., припиненим з 31 жовтня 2009р. відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки № 1490/2, укладеного між ОСОБА_6 і Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» 15 листопада 2007р., припиненим з 31 жовтня 2009р. відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3. В апеляціній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Стверджує, що згідно з п.1.5.1.1 Кредитного договору № 1490 від 31.10.2007 року із змінами і доповненнями сторони домовились, що проценти нараховуються банком на фактичний залишок кредиту в наступний період з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну на який надано кредит. Цим же договором і додатковою угодою до цього договору від 31.10.2009 року передбачено, що остаточним терміном повернення кредиту є 31.10.2017року, однак враховуючи те, що банк скоротив термін на який надано кредит шляхом направлення боржнику і поручителям вимоги про повернення боргу в цілому в листопаді 2011 року, тому на її думку з вказаного часу у сторін змінилося зобов»язання та у позивача виникло право на нарахування відсотків не згідно умов договору, а у відповідності до вимог ст.1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ. Стверджує, що договори поруки є припиненими в силу вимог п.1 ст.599 ЦК України, оскільки 31.09.2009 року відбулась зміна зобов»язання за кредитним договором без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. Вказує на те, що 31.09.2009року між банком і боржником була укладена додаткова угода згідно з якою змінилася дата платежів та їх розмір. Внаслідок перенесення дати платежів і зміни суми платежів відбулося збільшення сукупної вартості кредиту, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителів. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та визнати договори поруки припиненими з 31.10.2009 року.
Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4Ю . на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 303 ч.1 ЦПК України (далі ЦПК) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 31.10.2007 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України « ( далі Банк) та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1490 (далі Кредитний договір) відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 300 000 грн. на поточні потреби під 15,5 % річних терміном до 31.10.2017 року. Позичальник зобов»язався щомісячно оплачувати перших два роки відсотки, а починаючи з другого року рівними частинами відсотки та платежі по кредиту.
12.11.2007 року відповідач ОСОБА_6 звернувся із заявою про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії на 159 000,00 грн. та 15. 11. 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду про зміну умов відновлювальної кредитної лінії №1490 від 31.10.2017 року згідно якої загальна сума отриманого в банку кредиту становить 459 000,00 грн. За користування кредитом визначена процентна ставка у розмірі 16,5 відсотка річних.
В забезпечення виконання зобов»язання за цим договором 15.11.2007 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладено договори поруки №1490/1 та №1490/2 відповідно яких поручителі зобов»язувалися відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за договором відновлювальної кредитної лінії №1490 від 31.10.2007 року, а також за додатковими угодами до нього, що були укладені та можуть бути укладені у майбтньому.
31.10.2009 року, тобто по спливу двох років, між Банком та ОСОБА_6 було укладено додатковий договір про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії згідно якого п.1.2 договору змінено та встановлено суму фактичної заборгованості за кредитом 459 000,00 грн., яка підлягає погашенню:
-за період з 01.11.2009 року по 30.09.2017 року щомісячно рівними частинами починаючи з листопада 2009 року в сумі 4781,00 грн. до останнього робочого дня кожного місяця;
-за період з 01.10.2017р. по 31.10.2017 року в сумі 4805,00 грн.
Остаточним терміном повернення кредиту є 31.10.2017 року.
Відповідно до ч.1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит .
Вирішуючи спір, суд підставно посилався на вимоги статтей 526,530 ЦК відповідно до змісту яких зобов»язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 1048 ЦК право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, у разі відсутності домовленості сторін-проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач з грудня 2009 року порушує умови Кредитного договору та не сплачує платежі по кредиту.
10.04.2013року Шевченківським районним судом м.Львова постановлено рішення у справі № 1328/6246/12, яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в користь Банку за договором відновлювальної кредитної лінії №1490 від 31.10.2007 року заборгованість станом на 26.02.2013 року в сумі 547 695,88 грн. з якої: 272 541 грн. борг за кредитом, 169 560,12 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 83 307,61 грн. прострочені відсотки, 22 287,15 грн. пеня.
З березня 2013 року Банк продовжив нарахування відсотків на залишок кредиту та пеню відповідно до п.1.1, п.3.3.1, п.5.2 Кредитного договору. Станом на 05.05.2016 року заборгованість позичальника перед банком становила 375 306,25 грн. Доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що у сторін змінилося зобов»зання по нарахуванню відсотків з часу, коли Банк скоротив строк на який надано кредит шляхом направлення вимоги про дострокове погашення, а відтак відсотки з листопада 2011 року повинні нараховуватися по ставці НБУ спростовуються абз.2 ч.1 статті 1048 ЦК України згідно якої у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині позовних вимог не простовують висовків суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, оскільки пеня нарахована до 26.02.2013 року (включно) та стягнута рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 10.04.2013 року у справі № 1328/6246/12ц. відтак подвійне стягнення пені за один і той же період не допускається.
Статтею 559 ЦК зазначені підстави припинення поруки. Відповідачка ОСОБА_7 в доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що 31.10.2009 року між Банком та Позичальником ОСОБА_6 укладено додатковий договір про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії згідно якого п.1.2 договору викладено в новій редакції. Додатковий договір укладено без згоди поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Аналізуючи зазначений Додатковий договір суд першої інстанції встановив, що умовами Додаткового договору сума кредиту не змінилася та становить 459 000,00 грн., не змінилася кінцева дата погашення кредиту, якою є 31 жовтня 2017 року та залишився незмінним порядок погашення кредиту. Той факт, що за останній місяць платіж буде становити 4 805,00 грн., а не 4 781,00 грн. не є підставою для припинення договору поруки та не може вважатися збільшенням обсягу відповідальності. Сплата платежу в останній місяць погашення кредиту є підсумовуючою. Банк враховує в цей місяць всі відхилення від графіку проплат та дораховує або відмінусовує суми, що підлягаюь оплаті. Слід відмітити, що графік проведення щомісячних платежів Позичальником ОСОБА_6 порушений з грудня 2009 року, а відтак доводи апелянта про збільшення відсотків на різницю платежу 24 грн. в останній місяць погашення заборгованості згідно Графіку ( 4 805,00 - 4781,00 = 24 грн.) не є підставою для визнання договору поруки припиненим. Збільшення відповідальності поручителів від суми 24 грн. за один місяць в порівнянні із взятим на себе зобов»язаннм від суми 459 000,00 грн. не можна вважати збільшеним обсягом відповідальності, а уникненням від обов»язків поручителя взагалі.
Відповідно до статті 308 ЦПК Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути оскаржене правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України,- колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в і д х и л и т и .
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: А.В.Ніткевич
ОСОБА_8