Справа 688/915/17
№ 2/688/538/17
Рішення
іменем України
12 квітня 2017 року Шепетівський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Березової І.О.
при секретарі Грицак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки
цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 2003 року, подружні стосунки припинили з 2007 року, оскільки перестали розуміти одне одного, та на даний час проживають окремо.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В своїй позовній заяві позивач вказала, що спільне життя у них з чоловіком не склалося. Причиною вказаних обставин є те, що чоловік зловживав спиртними напоями, внаслідок чого виганяв її з дому, що впливало на психічний стан дитини. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у сім'ї, не здатен піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. На даний час фактично подружжя припинили між собою шлюбні відносини, разом не проживають з 2007 року, сім'я фактично розпалася. Вищезазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги, не заперечив проти їх задоволення.
Частиною 3 ст. 109 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, а також права їхньої дитини.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки вищенаведені обставини дають підстави суду дійти до висновку, що причини, за якими позивач звернувся до суду, є обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки шлюб їх є формальним: на протязі десяти років сторони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, разом не проживають, сторони не бажають поновлювати подружніх стосунків, не бажають миритися, обоє втратили почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, на даний час проживають окремо, майно, яке підлягало б розподілу, відсутнє.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що розлад в сім'ї і конфлікти носять не тимчасовий характер, позов обґрунтований серйозними доказами, сторони разом не проживають, не підтримують подружніх стосунків, сім'я їх розпалася, та враховуючи, що позивач не бажає проживати разом з відповідачем, а тому шлюб їх необхідно розірвати. Позивач відмовилася від свого права про стягнення судових витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
З наведених підстав суд прийшов до висновку, що шлюб, укладений між сторонами 22 липня 2003 року, необхідно розірвати.
На підставі ст.ст. 110, 112-115 СК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218, 223 ЦПК України,
суд ,-
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 22 липня 2003 року Судилківською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області, актовий запис № 19, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Наумчук) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_5, - розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоїти прізвища: чоловікові - ОСОБА_2, дружині - ОСОБА_2.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: