Справа № 592/2524/14-к
Провадження № 1-кп/592/9/17
про повернення обвинувального акта прокурору
12 квітня 2017 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013200440007958 від 05.12.2013 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який тимчасово не працює, одруженого, який має вищу освіту, українця, громадянина України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, військовозобов'язаного
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, -
14.03.2017 року з прокуратури Сумської області до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013200440007958 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
Дане кримінальне провадження знаходилося в провадженні судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_6 .
06.04.2017 року ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_7 було задоволено заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_6 . У кримінальному провадженні № 592/2524/14-к, провадження № 1-кп/592/9/17 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 172 КК України. Кримінальне провадження № 592/2524/14-к, провадження № 1-кп/592/9/17 було передане для визначення іншого судді у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України (т. 3 а. с. 155) .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у розгляді даного кримінального провадження був визначений суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 .
07.04.2017 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, було призначене до підготовчого судового засідання на 12.04.2017 року на 15 годину 00 хвилин.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013200440007958 відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 172 КК України у зв'язку з невідповідністю акту вимогам ст. 291 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта, в якому він просив обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, повернути прокурору Сумської області із-за невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника адвоката ОСОБА_4 .
Вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 374 КПК України та згідно роз'ясненням, що містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” № 5 від 29.06.1990 року; п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” № 8 від 24.10.2003 року, складаючи вирок, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 374 КПК України. Засуджений має право знати у вчиненні якого злочину його визнано винним. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання. Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити в собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті повинно бути зазначено як виклад фактичних обставин події, так і формулювання обвинувачення, тобто описова і резолютивна частини. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі формулюється обвинувачення та зазначається час, місце, спосіб, мотиви, що саме вчинила особа, наслідки кримінального правопорушення, а також зазначається кваліфікація злочину, в якому особа обвинувачується із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 вказаним вимогам не відповідає , оскільки він не містить в собі належним чином сформульованого обвинувачення ОСОБА_5 , а містить лише виклад фактичних обставин, які встановлені слідством під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та правову кваліфікацію його дій за цим складом злочину. Ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, та практику Європейського суду з прав людини - як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі “Абрамян проти Росії” від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту “а” п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню “обвинувачення” особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі “Камасінскі проти Австрії” , п. 79) . Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту “а” п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статі. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі “Пелісьє та Сассі проти Франції” , п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі “Матточіа проти Італії” , п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі “І. Н. та інші проти Австрії” , п. 34) . Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи у цілому (рішення від 1 березня 2001 року 2001 року у справі “Даллос проти Угорщини” , п. 47) . Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом “b” п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі “Пелісьє та Сассі проти Франції” , п. 54, а також “Далос проти Угоршини” , п. 47) . По кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 всі вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та вимоги перелічених рішень Європейського суду, які є обов'язковими для застосування судами України, органами досудового розслідування були порушені, оскільки обвинувальний акт починається із вказівки що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. Далі надається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а потім робиться висновок про те, що ОСОБА_5 вчинив певні дії із зазначенням статті, чим слідчий вчинив правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статі (частину статі) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому ні слідчим, ні прокурором не було зазначено в чому саме обвинувачується ОСОБА_5 , тобто після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та зазначення правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність потрібно сформулювати, що ОСОБА_5 обвинувачується: “у тому, що … ” і викласти суть обвинувачення, чого зроблено не було, що в свою чергу є грубим порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України й у відповідності до вимог п. 3 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування вироку суду. Крім того, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_5 ні слідчий, ні прокурор не зазначив, в чому саме полягає грубе порушення ОСОБА_5 законодавства про працю. Відповідно до обвинувального акту: “Своїми умисними діями, які виразились в грубому порушення законодавства про працю, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю” . Що також є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. В порушення п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України у вказаному обвинувальному акті невірно зазначені дані обвинуваченого. Так, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_5 невійськовозобов'язаний, хоча він є військовозобов'язаним; крім того в анкетних даних обвинуваченого не вказано його місце фактичного проживання, а лише місце реєстрації. В порушення ч. 4 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутні відомості про наявність додатків до нього, а саме: реєстру матеріалів досудового розслідування, даних про наявність або відсутність цивільного позову, розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Із змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Оскільки обвинувальний акт (його зміст) не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, відтак суд дійшов висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013200440007958 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, слід повернути прокурору прокуратури міста Суми для приведення його у відповідність до вимог КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369 - 372, 375, 376 КПК України, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013200440007958 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, повернути прокурору Сумської області для приведення його у відповідність до вимог КПК України.
На ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1