Номер провадження: 33/785/426/17
Номер справи місцевого суду: 495/384/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Прібилов В. М.
03.04.2017 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його представника -адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2017 року,-
встановив
Зазначеною постановою судді,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20.01.2017 року, о 23 годині 00 хвилин, по вул. Калініна (Незалежності) в м. Білгород-Дністровському Одеської області керував автомобілем «Шкода Супер «Б» державний р/н ВН 63-68АН з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка річ). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер-6810» та у медичному закладі відмовився у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Водій ОСОБА_2 порушив п.п. 2.5 «Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим, співробітниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 158716 від 20.01.2017 року.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, порушує питання щодо скасування постанови, оскільки не встановлені обставини, які мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що не згоден с протоколом адміністративного правопорушення, вказує, що він в стані алкогольного сп'яніння не перебував, а відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння тому що прилад «Драгер» було пошкоджено і він мав підозру в недостовірності показань цього приладу.
Крім того, ОСОБА_2 вказує, що не відмовлявся від проведення медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (як було вказано в протоколі), а навпаки, наполягав на його проведені. Це могло бути підтверджено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але вони не викликались у судове засідання.
Просить постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2017 року скасувати, а провадження по справі закрити в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, прийнявши до уваги доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову районного суду треба залишити без змін за наступних підстав.
Положеннями ст. 245 КУпАП України визначено, що завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як вбачається з постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2017 року. ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Згідно штампа канцелярії суду 17.02.2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу 17.02.2017 року, з чого слід зробити висновок, що він оскаржив постанову суду у встановлений законодавством строк.
З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2014 року стосовно ОСОБА_2 працівниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, незважаючи на те, що він керував автомобілем виявляючи ознаками алкогольного сп'яніння.
Вказані обставини, а саме відмову ОСОБА_2, у якого спостерігалися ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження відповідного медогляду, робітники ДАЇ, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксували у присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.1).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх поясненнях, наданих безпосередньо на місці події пояснили, що у їх присутності ОСОБА_2, на вимоги працівників ДАЇ пройти тест на стан алкогольного сп'яніння безпосередньо на місті або проїхати до приймального відділення Білгород-Дністровської ЦРБ відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с.3-4).
Сам ОСОБА_2, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, від яких не будь пояснень відмовився, а також відмовився від підпису в протоколі (а.с.1).
За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні свідчення того, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння під час керування автомобілем, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності не лише за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а і за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що він не відмовлявся від проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а навпаки наполягав на цьому, так як це спростовується показами вищевказаних свідків, а крім того слід зауважити на те, що дії співробітників щодо складання відносно нього адміністративного протоколу він не оскаржив, а також не намагався самостійно пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння, що могло довести обґрунтованість його доводів щодо відсутності такого стану.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, а також інші обставини, що як пом'якшують, так і обтяжують стягнення, в зв'язку з чим судом першої інстанції ОСОБА_2 було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення пава керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, вважаю, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду Одеської області
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_6