Номер провадження: 22-ц/785/77/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Станкевич В. А.
12.04.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Цюри Т.В.
- ОСОБА_2
при секретарі - Лопотан В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Галина» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав та обов'язків покупця, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року, -
встановила:
У вересні 2014 року ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 2003 року, розташованого по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі в частині особи покупця ПП «Галина», перевести за вказаним договором купівлі-продажу права та обов'язки покупця з ПП «Галина» на неї ОСОБА_3, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на її користь нерухоме майно, розташоване по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі, зобов'язати реєстраційну службу скасувати запис по реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, та внести запис про реєстрацію за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 22 березня 2003 року було укладено договір купівлі-продажу, за яким ПП «Галина» придбало житловий будинок № 38 по вулиці Тиха в м. Одесі.
Вказаним договором були порушені її права, як постійного квартиронаймача, оскільки вона та її син з 28 травня 1997 року зареєстровані та постійно мешкають за вказаною адресою.
У подальшому на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2011 року власником житлового будинку № 38 по вулиці Тиха в м. Одесі став ОСОБА_4
Позивач стверджувала, що спірне нерухоме майно, було надано їй у постійне користування ЗАТ «Полярна зірка», як робітнику цього підприємства, в теперішній час підприємство ліквідовано.
Впродовж всього терміну проживання з моменту прописки за названою адресою її ніхто не повідомляв ані про наміри зміни власника, ані про зміну власника, тому, до теперішнього часу достеменно не відомо на яких правових підставах та за якими обставинами ця нерухомість спочатку нібито стала власністю ПП «Галина», а потім ОСОБА_4, а вона, як основний наймач житла мала першочергове право на придбання або викуп цього помешкання. Іншого житла вона не має.
Крім того позивачка зазначила, що під час укладення вказаного договору купівлі-продажу Приватне підприємство «Галина» вийшло за межі наданих законом обсягів цивільної правоздатності щодо права на його укладення бо такі права належать саме їй (ОСОБА_3В.) на підставі вимог ч. 2 ст.777, ч.2 ст.822 ЦК України, тому названий договір купівлі-продажу в частині особи покупця є недійсним.
Також позивачка звернула увагу на те, що одноособовим засновником ПП «Галина» та одноособовим учасником підприємства на момент вчинення договору від 22 березня 2003 року був ОСОБА_4, який і приймав рішення щодо придбання названого майна, та в подальшому ОСОБА_4 незаконно за рішенням суду став власником цього майна у зв'язку з виходом зі складу засновників ПП «Галина».
ОСОБА_4 фактично набув право власності на спірний будинок на безвідплатній основі у зв'язку з виходом зі складу засновників ПП «Галина». Тому, як зазначила позивачка, у неї є законне право витребувати у ОСОБА_4 вказане майно на підставі вимог ч.3 ст.388 ЦК України.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_3 оскаржила рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22 березня 2003 року, розташованого по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі в частині особи покупця ПП «Галина», перевести за вказаним договором купівлі-продажу права та обов'язки покупця з ПП «Галина» на неї ОСОБА_3, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на її користь нерухоме майно, розташоване по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по вулиці Тихій, 38 в м. Одесі
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 набув права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою м. Одеса, вул. Тиха 38 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2011р., яке станом на теперішній час є чинним та не скасовано (т. 1 а.с.108-111).
Право власності було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 вересня 2011р. 03 жовтня 2011р. був отриманий Витяг № 31911648 з реєстру прав власності на нерухоме майно, а 04 жовтня 2011р. був отриманий технічний паспорт на нерухоме майно - садибний індивідуальний житловий будинок (т. l a.c. 113).
Позивачка ОСОБА_3 зверталася з апеляційною скаргою про скасування вищевказаного рішення суду, але ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2015р. було прийнято відмову представника ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2011р. (т. 2 а.с.175).
Згідно ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі наведеного суд першої інстанції правильно вважав, що для висновку про противоправне отримання ОСОБА_4 права власності на ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою м. Одеса, вулиця Тиха 38, на даний час не має.
Крім того зазначені правовідносини регулюються главою 3 ЦК Української РСР, який діяв на час укладання правочину,
Відповідно до ст. 48 ЦК Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Статтею 45 ЦК Української РСР встановлено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
У матеріалах справи відсутні докази з приводу того, що договір купівлі-продажу від 22 березня 2003р. укладений з будь-якими порушеннями Закону.
При таких даних суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 і про переведення на неї прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 22березня 2003р. нерухомого майна, розташованого по вулиці Тихій за № 38 в м. Одесі.
Більш того позивачка не надала суду відповідні і допустими докази на підтвердження свого позову в частині того, що спірне житло їй було надано у постійне користування ЗАТ «Полярна зірка», як робітнику цього підприємства.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивачка не надала суду відповідні і допустими докази на підтвердження свого позову, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що законних підстав для задоволення позову не має.
Що стосується посилань зазначених в апеляційній скарзі, то вони або спростовуються викладеним вище та матеріалами справи, або не є підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області В. А. Станкевич
ОСОБА_5
ОСОБА_2