Справа №522/19959/16-ц
Провадження №2/522/2573/17
20 березня 2017 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Домусчі Л.В.
при секретарі - Шевчик В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги
До Приморського районного суду м. Одеси 26.10.2016 року звернувся Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради з позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на загальну суму 16916,94 грн. та судових витрат.
При цьому позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - департамент) як отримувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок). Допомога була призначена на підставі заяв від 22.10.2014 року, 16.07.2015 року та 03.02.2016 року на період з 22.10.2014р. по 21.04.2015р. та з 16.07.2015р. по 15.01.2016р. та з 03.02.2016 року по 21.04.2016р. Відповідач отримала кошти на суму 16 916,94 грн.. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачка з 25.05.2015р. є власником квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Проте, у своїй заяві відповідач зазначила, що ані в неї, ані у будь-кого з членів сім'ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, що згідно п. 6 Порядку є підставою у відмові у призначені щомісячної адресної допомоги. У зв'язку з наданням відповідачкою недостовірної інформації, департамент звернувся до суду з відповідним позовом.
У судове засідання з'явилась представник позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 03.01.2017 року), позов підтримала та просила його задовольнити.
У судове засідання з'явилась відповідачка, позов не визнала, підтримала пояснення, надані у письмових запереченнях від 22.02.2017 року, та додатково вказала, що вона дійсно отримувала таку матеріальну допомогу. Також зазначила, що вони придбали цокольне приміщення, яке було непридатне для життя родини, та на протязі року вони робили у вказаному цокольному приміщенні ремонт, оформлювали документи щодо переведення вказаного приміщення в житлове. На протязі ремонту вона з родиною проживали в орендованій квартирі, а отримані кошти витрачали на оплату комунальних послуг та на проживання, тобто, на цілі визначені державою. Зазначила, що ні вона, ні чоловік не працюють.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову на підставі наступного.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20.10.2014 р. N 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон N 1706).
Так, зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 1 цього Закону закріплено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Порядок здійснення обліку внутрішньо переміщених осіб врегульовано нормою ст. 4 Закону N 1706. Згідно до абз. 1 ч. 1 цієї статті факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Внутрішньо переміщені особи отримують щомісячну адресну допомогу за правилами встановленими Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505.
Так, постановою N 505 Кабінетом Міністрів України установлено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (п. 1), затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що додається (п. 2), а також установлено, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, здійснюється за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету та коштів, що надходять до державного бюджету як благодійна або міжнародна допомога (п. 3).
Тобто, як вбачається зі змісту наведених положень, адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розумінні постанови N 505 підлягає призначенню внутрішньо переміщеним особам.
Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Порядком передбачений ряд обмежень щодо отримання допомоги. Так, допомога не призначається, якщо будь-хто з членів сім'ї внутрішньо переміщеної особи має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. У цьому випадку внутрішньо переміщена особа на вимогу управління соціального захисту населення має повернути виплачену надміру грошову допомогу. У разі невиконання вимоги управління соцзахисту в добровільному порядку, грошові кошти підлягають стягненню в судовому порядку.
Відповідно до п. 12 Порядку N 505 від 01.10.2014 року, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, є безумовною підставою для припинення виплати вказаної допомоги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як отримувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок).
ОСОБА_1 на підставі заяв від 22.10.2014 року, 16.07.2015 року та 03.02.2016 року на період з 22.10.2014р. по 21.04.2015р., з 16.07.2015р. по 15.01.2016р. та з 03.02.2016 року по 21.04.2016р. була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
За період з 01.06.2015 року по 11.04.2016 року позивачка отримала кошти на суму 16 916,94 грн..
Відповідно до п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок) у заяві зазначаються відомості про наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;
У своїй заяві ОСОБА_1 від 22.10.2014 року зазначила, що ані в неї, ані у будь-кого з членів сім'ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, що згідно п. 6 Порядку є підставою у відмові у призначені щомісячної адресної допомоги.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 25.05.2015р.. є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, за посилання позивача кошти на суму 16 916,94 грн. мають бути повернуті як такі, що надміру виплачені.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року N 6-91цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Поняття «рахункова помилка» в чинному законодавстві не визначено. Рахункова помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням - це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку). Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надається роз'яснення того, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Відповідно до п. 10 уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
З матеріалів справи слідує, що позивачем не встановлений сам факт наявності рахункової помилки, що становить предмет доказування у даному спорі, відсутні докази, з яких можна було б з'ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов'язаною з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування грошової допомоги з 16.07.2015р. по 15.01.2016р. та з 03.02.2016 року по 21.04.2016р., а також здійснення контрольних функцій.
Матеріалами справи не спростованні твердження відповідачки стосовно того, у придбаному приміщенні на протязі року вони не проживали, оскільки воно не було придатне для життя. У матеріалах справи наявний договір оренди житлового приміщення від 01.01.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 орендувала у ОСОБА_3 АДРЕСА_2, вартість оренди складає 5000 грн. щомісячно з 01.01.2015 року по 01.01.2016 року.
Позивачем також не спростовані посилання позивачки стосовно використання наданих коштів на цілі, передбачені Порядком, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. З огляду на вищевикладене, судом не вбачається підстав вважати, що відповідачем було отримано адресну допомогу безпідставно.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує, що ні відповідачка, ні її чоловік не працюють, на утриманні мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З урахуванням викладених вище обставин, у розумінні положень ст.1215 ЦК Україна та ч. 1 ст.60 ЦПК Україна, суд вбачає, що виплата грошової допомоги відповідачу за період з 16.07.2015р. по 15.01.2016р. та з 03.02.2016 року по 21.04.2016р. була проведена позивачем добровільно та не була наслідком рахункової помилки, виходячи з положень справедливості та розумності, вважає, що такі кошти не підлягають поверненню.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст.15, 16, 1212, 1215 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається п'яти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: Домусчі Л.В.
20.03.2017