Справа №522/24401/16-а
Провадження №2-а/522/760/17
12 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді - Ільченко Н.А.
при секретарі - Довгань Ж.А.
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дії відповідача щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, ОСОБА_2, померлого 29.12.2000 року; скасування рішення №191 від 11.07.2016 року щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків; та про поновлення права ОСОБА_1 про переведення на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, після померлого 29.12.2000 року ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.12.2000 року помер її чоловік ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в 1987 році. Як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) він користувався правом на отримання пільг та компенсацій, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно експертного висновку №8629 від 30.05.2016 року, який було видано Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України №35 від 28.04.2016 року, щодо приводу смерті ОСОБА_2 встановлено: основний діагноз: коронарний атеросклероз, висновок - захворювання, що призвело до смерті пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням №191 УПФУ в Приморському районі м.Одеси від 11.07.2016 року відмовлено їй у переведенні її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Позивачка вважає дану відмову незаконною, у зв'язку з чим звертається до суду з даним позовом,
Позивач звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі та просила задовольнити позов. Ця заява приєднана судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи свідчить розписка про отримання ним судової повістки, причину неявки суду не повідомив. 14.02.2017 року представник відповідача подав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13 квітня 1968 року по день смерті чоловіка, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
ОСОБА_2 29 грудня 2000 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
На момент смерті ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС в 1987 році, що підтверджується посвідченням Серії А №145487.
Відповідно до Експертного висновку № 8629 від 30.05.2016 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З наданих позивачкою письмових доказів вбачається, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, категорії 1, а також надані докази дають підстави стверджувати, що є всі підстави для надання їй пільг і компенсацій, передбачених пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 ст. 20, ст. 48, 52, 53, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
13.06.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2, який помер 29.12.2000 року.
Рішенням №191 від 11.07.2016 року УПФУ в Приморському районі м.Одеси ОСОБА_1 було відмовлено з пенсії по інвалідності нва пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату від 22.07.1996 року, яка знаходиться в архівній справі ОСОБА_2 видана з порушенням норм законодавства, а саме:
-у довідці невірно зазначені зони небезпеки за період роботи з 01.02.1988 року по 29.02.1988 року;
-показники 2 і 4 за один і той же час виконання робіт вказані невірно;
-у довідку безпідставно включені суми доплати з перебування в дорозі;
-у довідці зазначена премія в розмірі 60%, але підтвердження того, що в положення по преміювання підприємством були внесені зміни відсутні.
Відповідно до частини 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Стаття 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що лише чоловік (дружина) померлого мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 37 вказаного Закону , право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Положення ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
У відповідності до ст.ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких умов, у відповідності до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-їй групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Виходячи зі змісту наведених норм, можна зробити переконливий висновок про те, що отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 1, 8, 9 пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (чинними на момент смерті годувальника) передбачено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків; у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця в 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Як встановлено при розгляді справи, на момент звернення позивачки ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювався Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.
Як передбачалося Порядком № 523, так Порядком № 1210 встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування збитків, який визначається згідно з законодавством.
З урахуванням вищевикладеного, вирішуючи даний спір, суд приходить до обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а тому про повне їх задоволення.
Відмова відповідача з підстав того, що довідка про заробітну плату від 22.07.1996 року, яка знаходиться в архівній справі ОСОБА_2 видана з порушенням норм законодавства є протиправною, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 17 Кодексу визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа можуть оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки такий перелік не є вичерпним, особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, виходячи із закону, яким визначається порядок реалізації прав та свобод у сфері публічно-правових відносин, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до чинного закону, а саме чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність своїх дій.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 94, 99, 100, 104, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,Конституцією України, Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, ОСОБА_2, померлого 29.12.2000 року.
Скасувати рішення №191 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 11.07.2016 року щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків.
Поновити право ОСОБА_1 про переведення на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, після померлого 29.12.2000 року ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя Н.А.Ільченко