Справа № 522/23939/15-ц
Провадження № 2/522/4939/17
06 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді Кравчук Т.С.,
при секретарі Антонецькому С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка звернулась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; визнання права власності на спадкове майно, просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_1 без шлюбу з 2000 року і по ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається з квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що протягом п'ятнадцяти років перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала і просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, проте надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності. Представник позивачки позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також у судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що позивачка проживала разом із спадкодавцем, ОСОБА_3, разом з 2000 року. Проте, як підтвердила сама позивачка та свідки, спадкодавець зловживав алкоголем, тому позивачка була змушена на деякий час переривати із ним стосунки та спільне проживання. 06 квітня 2014 року позивачка уклала законний шлюб із ОСОБА_7, у якому вона і перебувала на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Оскільки з 06 квітня 2014 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, ОСОБА_7, та, як вбачається із тексту позовної заяви, проживала із ним певний час однією сім'єю, суд не може встановити факт постійного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період, вказаний позивачкою, а саме з 2000 року до 02 жовтня 2015 року.
Також згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом як спадкоємців першої черги на підставі ст. 1261 ЦК.
Отже, перебування позивачки в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 є перешкодою для визнання її спадкоємицею четвертої черги ОСОБА_3 як жінки, яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із померлим.
Відповідно до п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:
- місце відкриття спадщини;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" (далі - ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).
Відмова у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК) або закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) не допускається з огляду на вичерпний перелік підстав вчинення таких процесуальних дій, визначених ЦПК.
Судам потрібно брати до уваги, що спори про спадкування підлягають розгляду судами виключно у порядку цивільного судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК) або закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) з тих підстав, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, не відповідають зазначеним вимогам процесуального законодавства. Постановлення ухвали про закриття провадження у справі без зазначення, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, суперечить також вимогам ст. 206 ЦПК.
Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Позивачка, яка повинна була обґрунтувати доказами усі обставини, на які посилалась у позовній заяві, а також її представниця не заявляли клопотань щодо витребування нотаріальної спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3, не надали самостійно копії матеріалів спадкової справи. Більш того, до суду не було надано доказів того, що у ОСОБА_3 немає інших спадкоємців за законом, що ним не було складено заповіт, що майно, на яке позивачка просить визнати її право власності, дійсно належало померлому на момент відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи, що позивачкою не було доведено той факт, що її права або законні інтереси було порушено або не визнано відповідачкою по справі, ОСОБА_2, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 6, 8, 10-11, 15, 58, 60, 114, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: 06.04.2017