Справа № 522/3966/16-ц
Провадження № 2/522/5442/17
07 квітня 2017 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
судді -Тарасова А.В.
за участю секретаря судового засідання -Ткаченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та розподіл спільного майна подружжя, -
До Приморського районного суду м. Одеси 04.03.2016 року звернулась позивач, яка згідно заяви про внесення змін до предмету позовних вимог від 02.08.2016 року просить суд визнати легковий автомобіль марки Chevrolet Aveo об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 березня 2013 року легкового автомобіля марки Chevrolet Aveo, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості ? частини легкового автомобілю марки Chevrolet Aveo у розмірі 80 100,00 грн.; залишити у приватній власності ОСОБА_2 після отримання нею грошової компенсації вартості ? частини легкового автомобіля марки Chevrolet Aveo.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 09.11.2008 року по 09.11.2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. За час шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Під час шлюбу за спільні кошти подружжям було придбано автомобіль марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, д/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 см. куб., тип палива - бензин), право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2. 09.11.2015 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Як з'ясувалось, 12.03.2013 року автомобіль НОМЕР_4, придбаний за спільні кошти подружжя, було відчужено відповідачем на користь батька відповідача - ОСОБА_3, без її згоди, що суперечить ч. 3 ст.65 СК України. Оскільки після розірвання шлюбу з відповідачем позивач самостійно здійснює виховання і утримання малолітньої дитини, відповідач не надає жодної допомоги, у тому числі не виконує аліментні зобов'язання та на даний час є безробітною, позивач вважає, що поділ майна слід здійснити шляхом стягнення на її корить грошової компенсації вартості ? частин автомобіля НОМЕР_5 у розмірі 80 100,00 грн. та залишити вказаний автомобіль у приватній власності ОСОБА_2 після отримання нею грошової компенсації.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином за зареєстрованим місцем проживання.
Зі згоди представника позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.11.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 09.11.2008 року. За час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.02.2010 року.
09.11.2015 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/14230/15-ц, яке набрало законної сили 20.11.2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно відповіді регіонального сервісного центру в Одеській області №31/15-215аз від 15.11.2016 року, на підставі довідки-рахунку серії ДПІ №883185 від 19.12.2012 року автомобіль марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, д/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 см. куб., тип палива - бензин), 27.12.2012 року був зареєстрований за ОСОБА_2 Зазначене також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 481000.
Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області на №27/15/5142-261 від 19.12.2015 року, автомобіль марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, д/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, 12.03.2013 року зареєстровано за ОСОБА_3. При цьому, документи, які стали підставою для знаття з реєстрації легкового автомобіля марки Chevrolet Aveo, чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб.см., зокрема, облікова картка №14315129 від 12.03.2013 року, заява про зняття з обліку для реалізації №14315129 від.12.03.2013 року, заява про проведення державної реєстрації №14322046 від 12.03.2013 року, тощо, відомостей про надання ОСОБА_1, як дружини ОСОБА_2, письмової згоди на реалізацію зазначеного автомобіля не містять.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч.2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ч.3 ст.65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Правова позиція Верховного Суду України по справі №6-61цс13
, викладена у постанові від 03.07.2013 року встановлює, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Така сама позиція викладена і у рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 листопада 2012 року, 22 лютого 2012 року, 29 січня 2014 року 17 вересня 2014 року та 8 жовтня 2014 року, за якими суд касаційної інстанції виходив з того, що відчуження спірного автомобіля відбулось без згоди другого з подружжя, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу спірного автомобіля в силу положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недійсним, а відчужений автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Правочин з відчуження автомобіля безумовно виходить за межі дрібного побутового (ч. 1 ст. 31 ЦК України).
Вирішуючи справу по суті, суд враховує висновки Верховного Суду України стосовно аналогічних правовідносин. Так, пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що оспорюваними є правочини, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом . Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Пункт 5 цієї ж Постанови встановлює, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами, зокрема, про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Абз. 5 п. 5 цієї Постанови встановлює, що відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недійсність договору купівлі-продажу автомобіля марки Chevrolet Aveo від 12.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вирішуючи справу по суті, суд враховує висновки Верховного Суду України стосовно аналогічних правовідносин. Так, за результатами перегляду справи №6-486цс16 Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року зазначив, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Враховуючи викладене, суд погоджується з вимогами позивача стосовно визнання легкового автомобіля марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб.см) об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та позивача, оскільки зазначений автомобіль придбаний 27.12.2012 року, тобто за час перебування позивача та ОСОБА_2 у шлюбі. Відомості стосовно того, що спірний автомобіль міг бути особистою приватною власністю ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст.71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
В силу ч.2 ст.183 ЦК України, автомобіль є неподільною річчю. Частиною 2 ст.71 СК України встановлено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя.
Частиною 1, 2, ст.364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Абз. 2 ч.1 ст.71 СК України встановлено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні питання поділу спільного сумісного майна подружжя судом враховано, що позивач на даний час є безробітною, що підтверджується наказом ГУ НП в Одеській області від 19.02.2016 року про звільнення зі служби в органах поліції, на її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно довідки Малиновського ВДВС ОМУЮ від 29.12.2015 року, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4
Положення ч.5 ст.71 СК України встановлює можливість присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності за його згодою.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 N11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року зазначив, що за результатами розгляду справи розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно звіту №30237170 про оцінку ринкової вартості КТЗ від 23.02.2017 року, середня ринкова вартість автомобіля НОМЕР_6, без врахування факторів підвищення та падіння вартості, станом на 23.02.2017 року становить 116 790, 00 грн.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що грошовий еквівалент ? частки спірного авто становить 58 395,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, ч.3 ст.209, ст.ст.213-215,217,218, 224-226 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та розподіл спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати автомобіль марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб. см) об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 березня 2013 року транспортного засобу - легкового автомобіля марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб.см), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_7), грошову компенсацію вартості ? частин автомобіля марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб. см.), у розмірі 58 395 (п'ятдесят вісім тисяч триста дев'яносто п'ять ) гривень.
Залишити автомобіль марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб. см.) у приватній власності ОСОБА_2 після отримання ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_7), грошової компенсації вартості ? частин автомобіля марки Chevrolet Aveo (чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова КL1SF69YE7B153811, номер двигуна НОМЕР_3, об'єм двигуна 1498 куб. см.).
Стягнути з ОСОБА_2 на корить держави судовий збір у сумі 1903,20 гривень.
Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Тарасов А.В.
07 квітня 2017 року