Справа № 522/25122/15-ц
Провадження № 2/522/5523/17
27 березня 2017 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
судді -Тарасова А.В.
за участю секретаря судового засідання -Ткаченко О.О.,
розглянувши в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
До Приморського районного суду м. Одеси 15.12.2015 року звернулася позивач із зазначеною позовною заявою, вказуючи, що 09.08.2013 року померла мати чоловіка позивача ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт на користь відповідача. До складу спадкового майна увійшли 481/1000 частини квартири АДРЕСА_1, на які відповідач отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування. Однак, позивач зазначає, що її чоловік, ОСОБА_4 як повнолітній непрацездатний син спадкодавця мав право на обов'язкову частку в спадщині, яку прийняв автоматично, оскільки проживав разом із спадкодавцем на день її смерті та заяви про відмову від спадщини не подавав. Однак, як зазначає позивач, ОСОБА_4 не встиг належним чином оформити спадщину. Позивач вважає, що видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 порушує її право на обов'язкову частку у спадщині, у зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду з вимогою визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого 30.05.2015 року на обов'язкову частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка становить 240/1000 часток квартири; визнати свідоцтво про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, видане на ім'я відповідача на 240/1000 часток квартири та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру.
У судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції, 25.01.2017 року, представник позивача, позивач підтримали позовні вимоги.
У судове засідання, призначене на 27.03.2017 року ані позивач, ані представник позивача не з'явились, представником надано заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції, 25.01.2017 року заперечувала проти позову.
Відповідач в судове засідання 27.03.2017 року не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що чоловік позивача ОСОБА_4 зі спадкодавцем на час смерті не проживав, на спадок не претендував та у встановленому законом порядку його не прийняв.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 481/1000 квартири АДРЕСА_3 належали в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на житло від 09.03.1995 року, виданого Управлінням жилого-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів. Чоловік позивача, ОСОБА_4, є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ЯТ166376
06.02.1981 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ДД №465219. Після укладення шлюбу дружині присвоєно фамілію ОСОБА_3.
22.07.2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -ОСОБА_8 склали заповіти, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, яким заповіли все своє майно ОСОБА_4
08.10.2006 року помер ОСОБА_5 19.03.2007 року ОСОБА_4 надав до Першої Одеської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 Таким чином, 481/2000 частку квартири успадкувала за законом ОСОБА_10, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності від 04.07.2007 року.
29.10.2007 року ОСОБА_10 склала новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, яким заповіла все своє майно відповідачу ОСОБА_2
09.08.2013 року ОСОБА_10 померла. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2014 року заяву ОСОБА_2 задоволено, встановлено факт належності ОСОБА_3, померлій 09.08.2013 року у м. Одесі, 481/2000 частки квартири під №21 в будинку 29 по вул. Коблевській ( колишня назва - Подбельського), на підставі свідоцтва про право власності, яке було видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 09.03.1995 року згідно з розпорядженням №57446, яке зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 7-5545 на ім'я ОСОБА_6.
06.05.2014 року відповідач звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 06.05.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з права власності на 481/1000 частку квартири під №21 в будинку під №29 по вул. Коблевській (Подбєльського) у м. Одесі.
Досліджуючи доводи позивача щодо права її покійного чоловіка ОСОБА_4 на обов'язкову частку у спадщині та її прийняття, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Так, поняття непрацездатної особи закріплено в ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та зазначено, що до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент смерті матері досяг пенсійного віку, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №1790610339, виданого Пенсійним фондом України 12.03.2009 року, тож має право на обов'язкову частку у спадщині згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Порядок реалізації права обов'язкову частку аналогічний загальному порядку прийняття спадщини, що регулюється главою 87 ЦК України. Так, згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Виняток встановлено ст. 1268 ЦК України в разі постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо потягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Так, згідно довідки №4014, виданої Львівським комунальним підприємством «Снопківське», ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як ОСОБА_4 -ОСОБА_8 проживала в квартирі №21 в будинку під №29 по вул. Коблевській в м. Одесі. В свою чергу позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавицею на час її смерті. Навпаки, надані позивачем докази свідчать про зворотнє, оскільки, з наданих до суду квитанцій про переказ грошових коштів вбачається, що ОСОБА_4 робив готівкові перекази на ім'я ОСОБА_4 -ОСОБА_8, що свідчить про їх окреме проживання. 19.04.2012 року та 17.04.2012 року ОСОБА_4 уклав кредитні договори з ПАТ «Платинум банк», в яких адресу фактичного місця проживання зазначено: АДРЕСА_4. До того ж, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили, що на момент смерті ОСОБА_10 її син не проживав разом з нею, доглядом та похованням спадкодавця займалась відповідач, що підтверджується також копією довідки №2202 на одержання та поховання праху, копією договору про організацію та проведення поховання від 11.08.2013 року, 13.08.2013 року.
Суд відхиляє доводи позивача щодо надання неправдивих показів свідками та відповідачем, посилаючись на відповідь КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси» від 08.02.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 -ОСОБА_8 перебувала на обліку в центрі та отримувала соціальні послуги, згідно особистої заяви від 01.12.2011 року ОСОБА_4 -ОСОБА_8 було змінено режим обслуговування, тому соціальні послуги надавались два рази на тиждень. Зазначена інформація жодним чином не спростовує встановлені судом обставини та висновки суду по суті справи.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_4 не проживав на час смерті із спадкодавцем ОСОБА_4 - ОСОБА_8, в установлений законом строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину, оскілки протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Таким чином, спірна частка квартири не ввійшла до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості заявляти права на спірну частку як спадкоємець ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 10,11, 174, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Тарасов
27 березня 2017 року