Справа № 522/477/17
Н.п. 2/522/128/17
30 березня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Міневич Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» та просить ухвалити рішення, яким встановити нікчемність договору фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 рокута застосувати наслідки нікчемності правочину, тобто повернути сторонам передане ними на виконання нікчемного правочину.
Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що укладений між ним та ТОВ «Український лізинговий фонд» договір фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 рокуне був нотаріально посвідчений, а відтак є нікчемним.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про те, що позов підтримує та просить розглянути справу за його відсутністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав суду письмові заперечення на позов та заяву про застосування строку позовної давності. В останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріалі справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.08.2013 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № 1778/08/13-В, відповідно до умов якого лізингодавець передав позивачу у лізинг автомобіль PORSHE Cayenne S, 2013 року випуску, шасі № WP1ZZZ92ZELA87188, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2 на строк у 60 місяців.
Вказаний договір нотаріально посвідчено не було.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Саме така правова позиція визначена Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.
Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 рокуне було нотаріально посвідчено, він є нікчемним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-308цс16.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 рокута своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На виконання договору фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 рокуТОВ «Український лізинговий фонд» було передано ОСОБА_1 автомобіль PORSHE Cayenne S, 2013 року випуску, шасі № WP1ZZZ92ZELA87188, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, а ОСОБА_1 передав ТОВ «Український лізинговий фонд» грошові кошти в розмірі 2426680,49 грн., що підтверджується наданим ОСОБА_1 графіком внесення платежів за договором фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 року, який не був спростований відповідачем.
Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).
Отже, внаслідок недійсності (нікчемності) договору фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 року, сторони цього правочину мають повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину, а відтак автомобіль PORSHE Cayenne S, 2013 року випуску, шасі № WP1ZZZ92ZELA87188, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2 має бути повернутий ТОВ «Український лізинговий фонд», а грошова сума в розмірі 2426680,49 грн. має бути повернута ОСОБА_1, як передбачено ст. 216 ЦК України.
Представником відповідача було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій він просив відмовити в позові у зв'язку із спливом позовної давності.
Договір фінансового лізингу № 1778/08/13-В був укладений між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ОСОБА_1 23.08.2013 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення нікчемності вказаного договору та застосування наслідків його нікчемності більше ніж через 3 роки після укладення 23.08.2013 року згаданого договору.
Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, суд приходить до висновку, що позивачу не було відомо про нікчемність укладеного нею договору фінансового лізингу, що підтверджується тим, що він виконував свої обов'язки щодо сплати щомісячних платежів до, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, в позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності зазначеного договору посилається на правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена в постанові у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.
Висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладені у його постанові є обов'язковими для судів загальної юрисдикції відповідно до ст. 214, 360-7 ЦПК України та ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а відтак формують судову практику.
До прийняття вказаної вище постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 року не існувало відповідної судової практики щодо нікчемності договорів лізингу у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення, що також свідчить про відсутність обізнаності ОСОБА_1 про те, що укладений між ним та відповідачем договір є нікчемним.
Таким чином, суд приходить до висновку про поважність причин пропущення позивачем строку позовної давності.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингузадовольнити.
Встановити нікчемність договору фінансового лізингу № 1778/08/13-В від 23.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд».
Зобов'язати ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» автомобіль PORSHE Cayenne S, 2013 року випуску, шасі № WP1ZZZ92ZELA87188, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 281813876 грошові кошти в розмірі 2426680,49 (два мільйони чотириста двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят грн. 49 коп.) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 281813876 судовий збір в розмірі 1102,40 (одна тисяча сто дві грн. 40 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
30 березня 2017 року