Справа № 521/19972/16-ц
Провадження № 2/521/1815/17
27 березня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря - Бурдейного В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовні вимоги позивач вмотивовує тим, що після смерті її чоловіка вона отримала в спадщину 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса та постійно проживає за цією адресою, яке є єдиним її житлом, відповідачка являється її донькою. 02 червня 2016 року між нею, як Дарувальником, та відповідачем, як Обдарованою, укладено договір дарування 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса. Позивач підписала зазначений Договір дарування не ознайомившись з його текстом, оскільки довіряла відповідачу та вважала, що між ними укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_2 зобов'язується забезпечувати позивача утриманням та (або) доглядом довічно. Фактично передача житлового будинку не відбулась, а позивач продовжує мешкати в ньому та самостійно сплачує за комунальні послуги.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір дарування 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристській, 7 в м. Одеса, укладений 02 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 369; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса за договором дарування від 02 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 369; поновити державну реєстрацію права власності на 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса за ОСОБА_1.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про визнання позовних вимог, просить слухати справу за її відсутності.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, повідомлялася заздалегідь належним чином, надала суду заяву про слухання справи у її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що 02 червня 2016 року між ОСОБА_4, як Дарувальником, та ОСОБА_2, як Обдарованою, укладено договір дарування 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса, який посвідчений 02.06.2016 р., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 369 (а.с. 9)
Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.06.2016р. ОСОБА_1, належали на праві приватної спільної часткової власності 50/100 часток будинку № 7 по вул. Туристській в м. Одесі.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка підписала зазначений Договір дарування не ознайомившись з його текстом оскільки довіряла відповідачу та вважала, що між ними укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_2 зобов'язується забезпечувати позивача утриманням та (або) доглядом довічно, іншого житла, окрім спірного будинку, у неї немає, в будинку вона зареєстрована та мешкає, має невелику пенсію.
Згідно з ч. 3 статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203,717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-93цс16. Згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір порушує права позивача, та беручи до уваги вік позивачки, стан її здоров'я, наявність у позивачки спірного житла як єдиного, той факт, що фактично у власність відповідача спірний будинок переданий не був, а угода укладена під умовою постійного догляду, відсутність матеріальної допомоги з боку відповідача позивачу, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 помилялася відносно обставин, що мають істотне значення, а саме вважала, що укладає договір довічного утримання.
Тобто укладений договір не відповідав внутрішній волі позивачки щодо правової природи і змісту правочину, тому такий договір є недійсним.
Крім того, суд бере до уваги визнання позовних вимог відповідачем, що передбачає собою визнання договору дарування недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60, 212-215,218 ЦПК України, ст. ст.203,229,717 ЦК України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристській, 7 в м. Одеса, укладений 02 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 369.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристській, 7 в м. Одеса за договором дарування від 02 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 369.
Поновити державну реєстрацію права власності на 50/100 часток житлового будинку по вулиці Туристський, 7 в м. Одеса за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, або протягом 10 днів з дня отримання його копії у разі, якщо рішення постановлено без участі особи, яка її оскаржує.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН