Справа № 202/1785/17
Пров. № 2/202/1279/2017
Іменем України
12 квітня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді: - ОСОБА_1
при секретарі: - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, вказуючи, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебуває з 30.10.2004 року.
Шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 817. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Подружні стосунки між ними припинені з січня 2015 року, спільне господарство не ведеться. Спір про розподіл майна та виховання дитини між ними відсутній. Просив шлюб між ними розірвати.
Позивач в судове засідання не з'явився, завчасно надав заяву, в якій просив позов задовольнити та шлюб розірвати, а справу розглянути без його участі. Судові витрати просив покласти на нього (а.с. 16).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву, в якій просила шлюб розірвати, а справу розглянути за її відсутності. Після розірвання шлюбу просила повернути їй дошлюбне прізвище «Швець» (а.с. 17).
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30.10.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська між сторонами було зареєстровано шлюб, актовий запис № 817 (а.с. 13).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Подружні стосунки між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Спору про поділ майна та виховання дитини між сторонами немає.
За таких обставин суд вважає, що подальше сумісне життя сторін та збереження сім'ї неможливе. Шлюб між сторонами підлягає розірванню.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до статті 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що поміж сторонами відсутня згода щодо перебування у шлюбі, їхня сім'я розпалася та існує формально, а подальше спільне життя їхнього подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, інтересам дитини, а тому шлюб слід розірвати та повернути відповідачеві дошлюбне прізвище «Швець».
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України і на підставі ст.ст. 24, 56, 104-105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 30.10.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 817, розірвати.
Повернути ОСОБА_4 дошлюбне прізвище - Швець.
Копію рішення направити до Бабушкінського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.А. Бєльченко