пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
10.04.2017 справа № 913/467/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ВДВС: ОСОБА_4 не з'явився ОСОБА_5, за довіреністю ОСОБА_6, за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу господарського суду Луганської області
від21.02.2017
у справі№ 913/467/14 (суддя Шеліхіна Р.М.)
за позовомДержавного підприємства "Енергоринок"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"
про за участюстягнення суми Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2017р. у справі №913/467/14 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору. Визнано незаконними дії органу виконання рішень - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015р. про стягнення виконавчого збору в сумі 28 952 839,17 грн. Визнано недійсною постанову органу виконання рішень - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.05.2015р. про стягнення виконавчого збору в сумі 28 952 839,17 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник вважає, що після надходження заяви про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2015р. з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/467/14, у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 30.01.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Стосовно зупинення виконавчого провадження з урахуванням норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», заявник апеляційної скарги вважає, що цей обов'язок покладений саме на сторін виконавчого провадження, оскільки стягувачем (який здійснює ведення такого реєстру підприємств) не надано таких доказів на момент звернення із відповідною заявою, тому не підлягали застосуванню вимоги п.15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Також апелянт наполягає на правомірності винесення постанови від 07.05.2015р. про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України до провадження у справі №913/467/14.
У зв'язку з перебуванням у відпустці на день слухання справи члена судової колегії судді Ушенко Л.В., згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.04.2017р. до складу судової колегії було введено суддю Геза Т.Д.
07.04.2017р. до Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від 21.02.2017р. залишити без змін.
В судове засідання з'явилися представники відповідача та державної виконавчої служби. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином. Ухвалою апеляційного господарського суду явка сторін не була визнана обов'язковою.
Відповідно до приписів ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
З огляду на наведене, враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також приписи ст.101 ГПК України, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст.106 ГПК України).
Дослідивши обставини справи, вислухавши представників сторін, які з'явилися у судове засідання, судова колегія встановила наступне.
05.05.2014р. господарським судом Луганської області винесено ухвалу у справі №913/467/14, якою затверджено мирову угоду, укладену 25.04.2014р. між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання». Мирова угода укладена в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 289 930 875,37 грн. за куповану електроенергію, який виник за період з грудня 2012 року по березень 2013 року (включно) та з вересня 2013 року по грудень 2013 року (включно) ; інфляційних нарахувань - 10 49 267,66 грн.; пені - 10000,00 грн.; 3% річних - 3 924 905,69 грн.; штрафу - 10 000,00 грн.; судового збору - 73080,00 грн., а всього: 294 998 128,72 грн. Загальний строк погашення заборгованості встановлюється до 31.12.2016р.
Провадження у справі № 913/467/14 припинено.
26.01.2015р. до Міністерства юстиції України надійшла заява ДП «Енергоринок» від 23.01.2015р. №01/44-1022, в якій просить відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/467/14 через припинення ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" з серпня 2014р. погашення заборгованості з електричної енергії, а з червня 2014р. по санкціям. Загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2015р. стягувач визначає у розмірі 289 528 391,72 грн. (а.с.69 т.2).
Державним виконавцем 30.01.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46260965 за ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі № 913/467/14 про затвердження мирової угоди (а.с.71-73 т.3).
07.05.2015р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №46260965 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 07.05.2015р. державним виконавцем стягнуто виконавчий збір з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у розмірі 28 952 839,17 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, вищевказані постанови державним виконавцем боржнику не направлялися. Останній стверджує, що про постанову, якою стягнуто виконавчий збір, дізнався під час ознайомлення 22.11.2016р. з матеріалами виконавчого провадження.
У зв'язку з чим, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» 18.01.2017р. звернулося до господарського суду Луганської області із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, в якій просить:
- поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору;
- визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015р. про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28 952 839,17 грн.;
- визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.05.2015р. про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28 952 839,17 грн.
Скарга на дії державного виконавця обґрунтована:
- на день винесення (07.05.2015р.) державним виконавцем оскаржуваної постанови боржник був включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу у відповідності до вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», яким встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року (п.3.4 ст.3). Тому виконавче провадження підлягало зупиненню на підставі п.15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не враховано, що ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/467/14 надано розстрочку до 31.12.2016р.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.02.2017р. відновлено строк на оскарження постанови органу виконання рішення про стягнення виконавчого збору від 07.05.2015р.
Як зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції від 21.02.2017р. у повному обсязі задоволено скаргу відповідача.
Ухвала суду мотивована тим, що з 28.11.2005р. і до 01.09.2015р. відповідач був включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». З огляду на імперативність норм п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» місцевий господарський суд дійшов висновку про обов'язкове зупинення виконавчого провадження ще після винесення 30.01.2015р. постанови про відкриття виконавчого провадження, а не після спливу більше трьох місяців (07.5.2015р.).
Також суд вказав, що в порушення вимог ч.7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень (які діяли на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем не враховано, що у разі надання розстрочки судовим рішенням, виконавче провадження відкривається лише в тій частині, де строк виконання вже сплив. Як наслідок, є невірне визнання суми боргу та розміру виконавчого збору.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 вказаного закону (редакція на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент відкриття виконавчого провадження).
Господарським судом встановлено, що 30.01.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/467/14 про затвердження мирової угоди між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», згідно наданої судом розстрочки погашення до 31.12.2016р. При цьому умовами мирової угоди передбачена можливість погашення заборгованості з урахуванням вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2015р. зазначено, що боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.
Згідно п. 3.4. ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі - Закон), в редакції на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору) процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року. Дана норма була змінена Законом України від 14.05.2015р. N 423-VIII, який набрав чинність з 06.06.2015р., та викладена у такій редакції: «Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року».
Як свідчать матеріали справи ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», з 28.11.2005р. й до 01.09.2015р.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Окрім того, колегія суддів вказує на те, що у виконавчому документі, який пред'явлений до виконання до департаменту державної виконавчої служби, містилися посилання щодо погашення заборгованості у відповідності до вимог Закону.
Отже, ще під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або після винесення відповідної постанови державний виконавець повинен був перевірити відомості щодо включення боржника до такого реєстру шляхом направлення стягувачу відповідної вимоги. Оскільки включення підприємства до цього реєстру є беззаперечною підставою для зупинення виконавчого провадження, а як наслідок, виключає проведення будь-яких виконавчих дій.
Однак як вірно встановлено судом першої інстанції, що лише після спливу трьохмісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження державний виконавець 07.05.2015р. виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що листами від 10.03.2015р. № 19-01/10/71, від 20.04.2015р. № 01-31/2/38 боржник повідомляв Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про включення його до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. До останнього листа, який отриманий заявником апеляційної скарги 27.04.2015р., боржник направив оригінал виписки з реєстру підприємств ПЕК (а.с.87-88 т.2).
За таких обставин, державний виконавець припустився порушень вимог п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів апеляційного суду вважає правомірними висновку суду першої інстанції щодо безпідставного винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.2015р. з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
Згідно з п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5 (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження).
У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження (ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови).
У п. 3.7.2. вказаної вище Інструкції передбачено, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.
Отже, у даному випадку, виконавче провадження відкрите з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі № 913/467/14 про затвердження мирової угоди, якою боржнику (ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання») згідно графіку надана розстрочка погашення заборгованості щомісячно, починаючи з червня 2014р. по грудень 2016р.
Як вбачається із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження №01/44-1022 від 23.01.2015р. (а.с.69 т.2) боржник перестав сплачувати з серпня 2014р. заборгованість з електричної енергії, а з червня 2014р. по санкціям. При цьому, визначив загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2015р. у сумі 289 528 391,72 грн.
Однак з урахуванням вищенаведених норм діючого законодавством на той час державний виконавець взагалі не з'ясував розмір заборгованості ані на момент відкриття виконавчого провадження, ані на момент винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем проігноровані імперативні норми п.15 ч. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на вище наведене, висновки місцевого господарського суду щодо наявності порушень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5, та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" під час винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.2015р., що є підставою для визнання незаконними дії державного виконавця в винесення вказаної постанови, яка в свою чергу, підлягає визнанню недійсною, є такими, що відповідають дійсним обставинам справи та прийнятті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Луганської області від 21.02.2017р. у справі №913/467/14, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.02.2017р. у справі № 913/467/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.02.2017р. у справі № 913/467/14 - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів з моменту її прийняття.
Головуючий О.І. Склярук
Судді: Т.Д. Геза
ОСОБА_3
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. ДВС
1. у справу
1.ДАГС
1. ГСЛО