04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" квітня 2017 р. Справа №911/1427/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві
на постанову Господарського суду міста Києва від 02.06.2016
у справі № 911/1427/16 (суддя Лопатін А.В.)
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
ТЛВП"
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2016 було порушено провадження у справі № 911/1427/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "Торговий дім ТЛВП".
Постановою Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у даній справі, боржника визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Кассірова Олександра Петровича; Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Торговий дім ТЛВП"; вирішено інші процесуальні питання пов'язані з подальшим розглядом справи.
Ухвалою від 03.08.2016 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Торговий дім ТЛВП" у зв'язку з банкрутством, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із постановою Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1427/16, 14.12.2016 (згідно з відтиску штемпелю та ідентифікатора поштового відправлення) Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі за текстом - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 про визнання боржника банкрутом .
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 № 911/1427/16 на підставі частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційних скарг; апеляційні скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 та ухвалу від 03.08.2016 у справі № 911/1427/16 разом із доданими до них документами було повернуто скаржнику без розгляду по суті, а матеріали справи було повернуто до Господарського суду Київської області.
Як вбачається з відбитку штампу поштового відділення на конверті, 23.02.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві вдруге звернулася з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1427/16 до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 відмовлено в задоволенні клопотання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1427/16 разом із доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду по суті, матеріали справи було повернути до Господарського суду Київської області.
Згідно відтиску штампу поштового відділення, 31.03.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві втретє звернулося до Київського апеляційного господарського суду із зазначеною вище апеляційною скаргою. Як додаток до апеляційної скарги, податковим органом також надано апеляційному суд клопотання про відновлення пропущених строків апеляційного оскарження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 10.04.2017 визначено головуючого суддю - Верховеця А.А.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.04.2017, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано склад колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий судя, судді: Остапенко О.М., Сотнікова С.В.
Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Частиною 2 вищенаведеної статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Як уже зазначалося вище, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, як такого, що вчинений з поважних причин. Обгрунтовуючи причини пропуску процесуального строку 2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови податковий орган дізнався лише 13.07.2016 (про, що свідчить штамп вхідної кореспонденції), а фактично про оскаржуване суове ішення йому стало відомо наприкінці року після проведення інвентаризації судових справ. Ткож скаржник посилається на те, що причина пропущеного строку є об'єктивною, так як місцевий господарський суд направив оскаржувану постанову після закінчення строку на оскарження. а саме 11.07.2016.
Однак, як вбачається з резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 29.04.2016 (т. 1, а.с. 1) судом було ухвалено копію даної ухвали направити апелянту. Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у спарві про банкрутство від 17.05.2016 (т. 1, а.с. 79) судом було ухвалено копію даної ухвали направити скаржнику. У резолютивній частині оскаржуваної постанови Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 (т. 1, а.с. 85) судом також постановлено надіслати її копію ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві .
Про виконання судом обов'язку передбаченого ст. 87 ГПК України свідчать відмітки канцелярії суду на зворотньому боці зазаначених вище ухвал Господарського суду Київської області від 29.04.2016, 17.05.2016 та відмітка канцелярії суду на зворотньому боці постанови Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 про направлення вище зазначених процесуальних документів.
Жодних доказів неотримання вище зазначених процесуальних документів (зокрема, довідки поштового відділення про ненадходження кореспонденції аресату) матеріали справи не містять. Отже в матеріалах справи № 911/1427/16 містяться докази належного повідомлення апелянта про прийняття ухвал Господарського суду міста Києва про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, про порушення справи про банкрутство та постанови Господарського суду міста Києва від 14.09.2016.
Крім того, колегія суду звертає увагу, що статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005, № 3262-IV визначено порядок доступу до судових рішень (далі- Закон № 3262-IV).
Зокрема, Законом № 3262-IV регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 1).
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ч.1 ст. 3 Закону № 3262-IV).
Частиною 2 статті 3 Закону № 3262-IV передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2939-VI Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Частиною 2 статті 2 Закону № 3262-IV передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Таким чином, господарським судом першої інстанції було вчинено всі необхідні процесуальні дії відповідно до вимог чинного законодавства спрямовані на забезпечення реалізації прав сторін та зокрема права апеляційного оскарження судового рішення.
Будь-яких доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, апеляційна скарга не містить.
Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 у справі № 25/230.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 і ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнано однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантована, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", передбачено що, якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України, якщо клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК України, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.
Відповідно до п. 5-1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу. Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то:
- суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, або повернуту на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України у разі коли клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.
З огляду на викладене та враховуючи, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 та 07.03.2017 у цій справі вже було відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 та повернуто її без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України і вказана ухвала у встановленому порядку судом не скасована, а отже є чинною, у Київського апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для перегляду судового акта суду першої інстанції, з огляду на що наявні підстави для відмови у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1457/16
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 91, 98 та 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі № 911/1427/16 разом із доданими до них документами повернути скаржнику без розгляду по суті.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков