Справа № 450/2710/16-п Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 33/783/172/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.
10 квітня 2017 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2016 року, -
встановив:
постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200, 00 гривень в дохід держави та у виді позбавлення прав керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 275, 60 гривень судового збору.
Згідно постанови, 10.10.2016 р. року о 01 год. 45 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 534 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2163 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння : нестійка хода, невпевнена вимова, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та закрити провадження у справі № 450/2710/16-п на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказує, що не здійснював функцій водія, лише знаходився в автомобілі на місці водія. Двигун автомобіля дійсно був заведений, оскільки на вулиці було холодно і працював обігрів салону, він очікував свого рідного брата, який мав забрати автомобіль. Автомобіль не рухався і він не мав наміру ним керувати. Відтак факту руху автомобіля та відповідно керування ним не було, суд у своїй постанові сам про це зазначає. Однак, всупереч вимогам закону судом не надано цій фактичній обставині належної оцінки. Зазначає, що в даній ситуації відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом, функцій водія не виконував, участі в процесі руху не брав. Дійсні обставини події не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки факт руху автомобіля відсутній.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечив, що перебував в стані алкогольного сп'яніння, проте ствердив, що не він був за кермом, а чекав на брата.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 дотримався даної вимоги закону.
Стаття 130 ч. 1 КУпАП, передбачає відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із порушенням ним п. 2.5 ПДР України, а саме у тому, що він, 10.10.2016 р. року о 01 год. 45 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 534 км, керував транспортним засобом ВАЗ 2163 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння : нестійка хода, невпевнена вимова, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наклав стягнення в межах вказаної статті.
При цьому такий висновок суду першої інстанції підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 373248 від10.10.2016 року, рапортом інспектора від 13.10.2016 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відеозаписом відеореєстратора патрульних поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення з якого видно, що правопорушник перебував в автомобілі на місці водія та такий автомобіль був з працюючим двигуном.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що він був у стані алкогольного сп'яніння, проте не керував автомобілем, а очікував на брата, то такі спростовуються вищевказами доказами, крім цього при складенні протоколу ОСОБА_1 не повідомив про те, що не він був за кермом, а відмовився від дачі пояснень.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гончарук Л.Я.