Справа № 460/2174/2015 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/380/17 Доповідач: ОСОБА_2
04 квітня 2017 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого-судді : - ОСОБА_2
суддів : - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі : - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140350000054 від 15 січня 2015 року, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Яворівсього районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 с.171, ч.1 ст.129 КК України
за участю прокурора : - ОСОБА_8
обвинуваченого : - ОСОБА_7
потерпілого: - ОСОБА_6
за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Яворівсього районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, -
Цією ухвалою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 с.171, ч.1 ст.129 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140350000054 від 15 січня 2015 року - закрито.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду потерпілий ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Яворівсього районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Мотивує це тим, що Яворівським районним судом були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також застосовано закон, який підлягав застосуванню. Зокрема, потерпілий звертає увагу, що санкції інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (ч.1 ст. 171 та ч.1 ст. 129 КК України) передбачають покарання у вигляді обмеження волі, що є недопустимим для застосування п.1 ч.1 ст. 49 КК України. У даному випадку допускається застосування п.2 ч.1 ст.49 КК України після спливу трьох років з дня вчинення одного, а не кількох злочинів.
Заслухавши доповідь судді, виступ потерпілого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, виступ обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 , думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 , вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки вчинений ним злочин класифікується як злочин невеликої тяжкості і з моменту його вчинення пройшло понад два роки.
07 лютого 2017 року суд першої інстанції постановив ухвалу, якою задоволив клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки останній вчинив злочин невеликої тяжкості, а з дня вчинення злочину минуло два роки та обвинувачений подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
При постановленні ухвали судом першої інстанції істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також застосовано закон, який не підлягав застосуванню.
Вимогами ч. 1, ч. З ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Згідно ч. 4 ст. 370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, відповідно до вимог ст. 286 КПК України якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ч.2 ст. 288 КПК України суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
При цьому суд, з урахуванням вимог ст. 287 КПК України повинен перевірити докази, які підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та продовжує судове провадження в загальному порядку.
Суд першої інстанції вказаних вимог законодавства в повному обсязі не дотримався.
Так, отримавши клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд невідкладно розглянув таке клопотання та заслухав думку потерпілого з цього приводу, однак, жодних дій по перевірці наявності доказів, які підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення, правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію не здійснив.
Таким чином колегія суддів вважає, що є наявним порушення судом першої інстанції вимог ст. 287,288 КПК України, що призвело до порушення прав потерпілого.
Відповідно до положень ст.49 КК України, особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Ця норма носить імперативний характер, а тому закриття справи з цих підстав, при наявності відповідних умов і клопотання є обов'язком суду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, вчинені ним 15 січня 2015 року.
Санкції інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (ч.1 ст. 171 та ч.1 ст.129 КК України) передбачають покарання у вигляді обмеження волі, що є недопустимим для застосування п.1 ч.1 ст. 49 КК України, а можливе тільки застосування п.2 ч.1 ст. 49 КК України після спливу трьох років з дня вчинення злочину, а не двох.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Яворівсього районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - задоволити, ухвалу Яворівсього районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 с.171, ч.1 ст.129 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140350000054 від 15 січня 2015 року - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4