Справа № 439/1008/16 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.
Провадження № 22-ц/783/1699/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.
Категорія: 27
27 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.,
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника Бродівської районної організації Всеукраїнського
об»єднання «Свобода» - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну скаргу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року, -
ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода» про визнання недостовірною та такою, що порочить, честь, гідність та ділову репутацію міського голови м. Броди ОСОБА_2 інформації, поширеної у листівці Бродівською районною організацією Всеукраїнського об»єднання «Свобода» про те, що «міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськи ділять землю громади»; зобов»язання Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода» спростувати недостовірну інформацію, поширену у листівці шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення на листівці у такій же їх кількості, тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація та поширити листівку з резолютивною частиною судового рішення у такий самий спосіб і впродовж такого ж строку, що й спростовувана інформація.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що не погоджується із висновком суду, що поширені в листівці дані є поширенням інформації, що стосувалась питань суспільного значення та крім того є по своїй суті оціночним судженням - критикою міського голови і депутатів міської ради, а тому не можуть бути розцінені як порушення особистих немайнових прав. Вважає, що поширена інформація не є оціночним судженням, а навпаки констатує факт про події та явища, яких не існувало взагалі. Ця інформація прямо вказує на факт, яка ніколи не було в об»єктивній дійсності. Вважає, що судом не повно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права. Також посилається на те, що суд не зазначив жодного дійсного факту чи події, які давали б підстави для поширення відповідачем інформації про те, що «міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по шахрайськи ділять землю громади». Крім того, зазначає, що суд застосував ст. 20 Закону України «Про інформацію», який не підлягав застосуванню і не застосував вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Кумпене і Мазере проти Румунії».
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода» - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді міського голови м. Броди Львівської області, звернувся з позовом до Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода», яка є політичною партією, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Як на підставу для звернення із позовом посилався на поширення у листівці під назвою «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв» інформації наступного змісту: «міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади», яка, на думку позивача є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та його ділову репутацію, як міського голови м. Броди.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є публічною особою і межа допустимої критики щодо публічної особи, яка виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тому власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, а інші способи визначаються спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3,28).
Статті 297, 299 ЦК України передбачають, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації . Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, про захист своєї ділової репутації
Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.
Разом із тим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров»я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість їх надана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.
В суді першої та апеляційної інстанцій представник Бродівської районної організації Всеукраїнського об»єднання «Свобода» ОСОБА_4 пояснив, що дійсно в листівці під назвою «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв» Бродівська районна організація Всеукраїнського об»єднання «Свобода» висловила інформацію наступного змісту: «міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади», ствердивши про те, що це право осередку політичної партії надавати оцінку роботі міського голови, як і будь - якому іншому чиновнику, який несе відповідальність за стан справ на тій чи іншій ділянці його роботи, висловлювання є оціночними судженнями відносно діяльності міського голови м. Броди та депутатів Бродівської районної ради, а не звинуваченням у безпосередньому вчинені ними злочину, шахрайських дій при вирішенні питання про надання земельних ділянок та не є поширенням неправдивої інформації про позивача.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з»ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, і такі обставини були встановлені судом першої інстанції під час розгляду даної справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти ОСОБА_6» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фонду ментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з роз»ясненнями п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчать про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Аналізуючи зміст листівки, зазначену у ній інформацію про те що, «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв. Міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади», колегія суддів вважає, що такі висловлювання є оціночним судженням Бродівської районної організації ВО «Свобода» діяльності ОСОБА_2, як міського голови, депутатів Бродівської міської ради, як представників громади міста, право на висловлювання якого гарантоване ст. 34 Конституції України, оскільки і міський голова м. Броди, і депутати Бродівської міської ради, як представники громади м. Броди, дійсно несуть відповідальність перед громадою за дотримання ними законів України при вирішенні питання про надання земельних ділянок, моральну відповідальність перед учасниками АТО та вдовами та матір»ю загиблих під час проведення АТО.
На думку колегії суддів у листівці йдеться виключно про категорію моральної вини перед учасниками АТО, вдовами і матір»ю загиблих в АТО, які героїчно захищали Україну, і які, як ніхто інший мають право на отримання земельних ділянок для будівництва житлового будинку, висловлювання у листівці не є прямим обвинуваченням у вчиненні кримінального злочину.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, і такі не є предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини.
Суд першої інстанції, аналізуючи зміст листівки, у якій БРО ВО «Свобода» дає оцінку діяльності міського голови м. Броди, депутатів Бродівської міської ради, вірно взяв до уваги роз»яснення п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичною та юридичної особи» згідно з якими, політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародних рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації ти інших прав порівняно з іншими особами. У зв»язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Політичний діяч має право на захист свого приватного життя, але межа захисту його репутації повинна бути такою, щоб забезпечити вільне обговорення політичних питань. Політичні діячі неминуче стають відкритими для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків та мають усвідомлювати це.
Крім того у ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 р. на 872-му засіданні Кабінету ОСОБА_7 Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародних рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації ти інших прав порівняно з іншими особами.
У зв»язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
З абзацу 6 пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положення ч.1 ст. 7 Цивільного кодексу Української РСР від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, вбачається, що проблеми, пов»язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Суд підкреслює, що, межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то можуть бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 займає посаду міського голови м. Броди, на яку був обраний волевиявленням мешканців м. Броди, та врахував можливість критики, допустимої на його адресу з приводу його публічної діяльності.
Відомості, що стосуються критики дій позивача, як міського голови, обраного на цю посаду, не можна розцінювати як приниження ділової репутації, честі та гідності, бо це є не що інакше, як реалізація права на свободу слова, це оцінка діяльності міського голови, на яку має право відповідач, як громадська організація.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного висновку про те, що зазначена у листівці інформація «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв. Міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади»,є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що зазначене висловлювання є неправдивою та недостовірною інформацією, яка принижує честь та гідність ОСОБА_2, а тому поширена недостовірна інформація підлягає спростуванню, є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач не довів суду, що поширена щодо нього інформація у листівці Бродівської районної організації ВО «Свобода» вмотивована цілеспрямованими діями відповідача на приниження його честі, гідності і ділової репутації, а не з метою сформувати думку про позивача, як міського голови міста ОСОБА_5 та довести до відома громадськості інформацію, що становить громадський інтерес, та що поширенням такої інформації у листівці з вини відповідача йому заподіяно моральну шкоду.
Твердження позивача про поширення Бродівською районною організацією ВО «Свобода» неправдивої та недостовірної інформації спростовується рішенням Бродівської міської ради від 31.05.2016 року №135 «Про надання дозволу на розробку детальних планів територій земельних ділянок в м. Броди вул. Заставки для учасників АТО», після прийняття якого була поширена листівка зі змістом інформації «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв. Міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади», у п.4 рішення зазначено, що земельні ділянки гр. ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (вдовам та матері загиблих під час АТО) будуть надані лише за наявності необхідної кількості земельних ділянок.
Разом з тим, як вбачається з протоколу засідання VIII сесії Бродівської міської ради від 31.05.2016 року на сесії розглядалося питання про надання дозволу на розроблення детальних планів територій земельних ділянок в м. Броди по вул. Заставки для учасників АТО, депутатом міської ради ОСОБА_10 вніс поправку, за яку проголосували депутати, про надання земельних ділянок гр. ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (вдовам та матері загиблих під час АТО). З протоколу сесії вбачається, депутати Бродівської міської ради проголосували за рішення з внесеною депутатом ОСОБА_10 поправкою про надання земельних ділянок гр. ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, однак у рішенні Бродівської міської ради від 31.05.2016 року №135, у п. 4 зазначено, що земельні ділянки вказаним громадянам будуть надані при їх наявності.
Вищенаведене свідчить про невідповідність рішення Бродівської міської ради від 31.05.2016 року №135, рішенню, за яке проголосували депутати на VIII сесії Бродівської міської ради, з врахуванням поправки, внесеної депутатом від Бродівської районної організації ВО «Свобода» ОСОБА_10, на що відповідно відреагувала Бродівська районна організація ВО «Свобода», поширивши листівку про те, що «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв. Міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади».
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що рішення Бродівської міської ради від 31.05.2016 року №135, розміщене на офіційному сайті Бродівської міської ради, взагалі не містить пункту «4» - «Після затвердження детального плану території за наявності необхідної кількості земельних ділянок надати земельні ділянки (дозвіл на проект землеустрою щодо відведення) громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9Р.».
Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апелянта про те, що зазначена у листівці інформація не відповідає дійсності, і це, на думку апелянта, спростовується рішенням Бродівської міської ради від 13.09.2016 року № 213 «Про затвердження детального плану території по вул. Заставки для будівництва групи індивідуальних житлових будинків», яким надано дозвіл громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.. Заставки з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, оскільки рішення про надання земельних ділянок вказаним громадянам було прийняте вже після розповсюдження Бродівською районною організацією ВО «Свобода» листівки з інформацією про те, що «Мер ОСОБА_5 та продажні депутати: земля - дочкам і невісткам, а не вдовам та сиротам героїв. Міський голова ОСОБА_5 Белей та його кишенькова депутатська більшість по - шахрайськи ділять землю громади».
Враховуючи вищенаведене, колегії суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 303, п.1.ч 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий Шеремета Н.О.
Судді: Ванівський О.М.
ОСОБА_11