Справа № 466/4617/16-ц
06 квітня 2017 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого-судді Невойта П.С.
секретаря с/з Семків Х.І.
за участю представника Охмака М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
17.05.2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_4, з участю третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1
Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_4 вона перебувала у шлюбі, який 23.06.2015 року рішенням Шевченківського районного суду м.Львова розірвано. Від даного шлюбу у неї з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з нею за місцем реєстрації. З 19.11.2015 року вона з сином проживає разом з її батьками за адресою: АДРЕСА_1, оскільки діями відповідача створено всі умови неможливості проживання за адресою реєстрації. З часу розірвання шлюбу відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по виховання дитини, погано впливає на його вихання, оскільки зловживає спиртними напитками, перебуває на наркологічному обліку, має венеричне захворювання. Враховуючи наведене, просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1
У судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Охмак М.В., який діє згідно договору про надання правової допомоги від 15.05.2016 року /а.с.44/ позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. ОСОБА_3 додатково пояснила, що відповідач з самого народження не цікавився дитиною, рідко брав її на руки. У 2014 року відповідач за дитячі кошти виїхав в Італію, де провів 10 місяців не працюючи та не надавав кошти на утримання дитини. Після повернення з-за кордону часто влаштовував сварки, бійки з психологічним та фізичним тиском на неї та сина, внаслідок чого викликала патрульну поліцію. Щодо зловживання спиртними напитками та венеричного захворювання, то такі ресі спостерігалися за відповідачем до народження дитини.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_6, який діє на підставі договору від 19.07.2016 року /а.с.16/ у судове засідання не прибули повторно, хоча були повідомлені про час та дату судового засідання належним чином, що стверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, з повідомленням про вручення, що повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи /а.с.116, 122,123,125/, заперечень на позовну заяву до суду подано не було, а оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд у відповідності до вимог статтей 169 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу без участі відповідача та представника відповідача на підставі наявних доказів.
Представник 3-ї особи - Яремчук І.І., яка діє на підставі довіреності від 22.12.2016 року /а.с.106/ в останнє судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, що стверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим поштовими повідомленням /а.с.121/. 06.04.2017 року подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, при цьому повідомила, що комісія з питань захисту прав дитини не розглядала питання про позбавлення батьківських прав.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 23.06.2015 року було розірвано /а.с.4/.
Від даного шлюбу у неї з відповідачем є син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 27.08.2013 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. /а.с.3/.
З пояснень позивача у судовому засіданні та листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 у 2015 році зверталися до органу опіки та піклування з заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5, однак їй було відмовлено у задоволенні даної заяви /а.с.19/.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до абз. 3 ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ст. 14 названого Закону діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наведене вище в нормативних актах у судовому засіданні під час розгляду справи не встановлено ні з поданих сторонами документів, ні з конкретних пояснень позивача та її представника.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому факт наявності заборгованості по аліментах також суд не вважає тою обставиною, яка може слугувати про забезпечення позову та позбавлення батьківських прав. На даний час позивачу не відоме місце праці ОСОБА_4, але це не є підставою вважати, що це є неможливістю щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів на її користь.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_3 та представник позивача Охмак М.В. не надали суду доказів на підтвердження того, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від виховання своєї дитини та її утримання.
Інших доказів, які б свідчили про свідоме, тривале чи постійне, безпідставне невиконання відповідачем батьківських обов'язків, нехтування такими обов'язками, а відтак, давали б підставу для вжиття такого крайнього заходу впливу на батьків як позбавлення батьківських прав позивачкою суду не надано.
Судом також зясовано, що між колишнім подружжям існують численні спори майнового і немайнового характеру, які розглядаються судами впродовж кількох останніх років, що також негативно впливає на відносини між батьками, а також на дитину.
Письмові заяви ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не приймаються судом до уваги, оскільки належними доказами можуть бути лише показання свідків, надані суду безпосередньо у судовому засіданні. Про допит свідків сторона та її представник у судовому засіданні не заявляли.
Судом також встановлено, що згідно розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 24.09.2015 року №537 ОСОБА_4 встановлено дні та години зустрічей з дитиною, ОСОБА_5 /а.с.18/. Позивачем не спростовано даний факт, а також не надано доказів скасування такого розпорядження.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про відсутність достовірних та достатніх даних в підтвердження обставин, що свідчили б про підстави для позбавлення відповідача батьківських права, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя П. С. Невойт