Справа № 595/1585/16-ц
05.04.2017
Бучацький районний суд Тернопільської області
одноособово суддею Содоморою Р.О.,
при секретарі Пастушаку І.Д.,
з участю представника позивачів ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачі звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи тим, що 12 липня 1995 року померла їх баба ОСОБА_6. Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вул.Садова,5, в м.Бучач, Тернопільської області. Через відсутність правовстановлюючих документів, які ОСОБА_2 відмовляється надати, позивачі не мають змоги оформити право на спадщину в нотаріальній конторі, а тому виникла необхідність встановити право на спадкове майно в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, суду пояснив, що 12 липня 1995 року померла баба позивачів ОСОБА_6 Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою вул.Садова,5, м.Бучач, Тернопільської області. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 1 вересня 1998 року, ОСОБА_7, завідуючий Бучацької державної нотаріальної контори, посвідчив, що спадкоємцями майна є ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_8 отримав свідоцтво на право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна 1 вересня 1998 року, а ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину частину спадкового майна не видано. Після цього, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину спадкового майна отримав ОСОБА_9, а після його смерті успадковане ним майно, а саме 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою вул.Садова,5, в м. Бучач Тернопільської області, успадкувала його дружина ОСОБА_2 Позивачі не можуть отримати свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що завідувач Бучацької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 видала довідку із відмовою позивачам в отриманні свідоцтва про право на спадщину через відсутність у позивачів правовстановлюючих документів. Відповідачка ОСОБА_2 відмовляється надати позивачам правовстановлюючі документи, тому що не згідна із поділом часток у спадковому майні визначеним нотаріусом, а саме по 1/6 частини кожному із позивачів, що змусило позивачів звернутися до суду за захисту своїх прав та законних інтересів. Просить позов задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні позов заперечила, суду пояснила, що вона не відмовляється надати правовстановлюючі документи, однак таких документів у неї немає. Оформленням спадщини в 1998 році займався син спадкодавця ОСОБА_8, ніякого відношення до вказаних документів вона не має, де вони знаходяться їй не відомо. На даний час вона проживає в даному житловому будинку, здійснює всі необхідні платежі за комунальні послуги, користування газом, електроенергією, позивачі ніякої участі в утриманні будинку, оплаті комунальних послуг не приймали і не приймають. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив. Просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки шести місячний строк для прийняття спадщини почався з дня смерті ОСОБА_6 Про факт смерті ОСОБА_6 позивачам було відомо, про що свідчить написана ними заява, однак ніяких дій щодо визнання права на спадкове майно вони не здійснювали, при цьому, ніяких перешкод не існувало. Крім того, в позовній заяві зазначено, що нотаріусом відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки, як видно з матеріалів спадкової справи, є свідоцтво про право приватної власності на жилий будинок по вул.Середній (Колійова), 7(40), від 02 липня 1954 року, видане на підставі рішення виконкому Бучацької міської ради № 114 від 02 липня 1954 року. На сторінці спадкової справи міститься реєстровий напис від 18.08.1998 року про те, що житловий будинок належить на праві особистої власності за ОСОБА_6 Це свідчить про безпідставність звинувачень відповідача з боку позивачів в тому, що вона відмовляється надати правовстановлюючі документи. Також, в позові безпідставне посилання на норми ЦК України. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. В позовній заяві обґрунтовуються позовні вимоги щодо визнання права на спадщину, яка відкрилась в 1995 році нормами ЦК України 2003 року, які не діяли на той час, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, позов є безпідставним. Крім того, позивачі не прийняли спадщину, а ні шляхом вступу в оперативне управління спадковим майном, а ні шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.
Як встановлено в судовому засіданні 12 липня 1995 року в м.Бучач померла ОСОБА_6.
Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в м.Бучач, вул.Садова,5, що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Бучацької міської ради на підставі рішення виконкому Бучацької міської ради народних депутатів № 114 від 02.07.1954 року.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1963), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_6, тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття спадщини після її смерті необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК України (1963 року),який діяв на час відкриття спадщини, спадкування здійснюється за законом і за заповітом, спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Із матеріалів справи вбачається, що останнє місце проживання ОСОБА_11 було м.Бучач, вул.Садова,5. Отже, із заявою про прийняття спадщини необхідно було звертатися до Бучацької державної нотаріальної контори.
Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Як вбачається із копій заяв позивачів про прийняття спадщини, наданих суду Державним нотаріальним архівом Тернопільської області, вони були посвідчені Монастириською державною нотаріальною конторою 10 січня 1996 року, а надіслані до Бучацької державної нотарільної контори 26.01.1996 року, тобто після спливу шестимісячного строку на подання таких заяв.
Твердження представника позивачів, що у свідоцтві про право на спадщину серії ААМ від 684658, виданого завідуючим Бучацької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зазначено, що позивачі є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_6, суд оцінює критично, оскільки наявність такого свідоцтва не звільняла позивачів від вчинення дій для прийняття спадщини, передбачених ст.549 ЦК України (1963 року), тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.
Згідно відповіді № 125/01-21 від 14.02.2017 року, наданої Державним нотаріальним архівом Тернопільської області, вбачається, що згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ Бучацької державної нотаріальної контори за 1996 рік заяви від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до державної нотаріальної контори 26 січня 1996 року не надходили.
Крім того, із повідомлення № 218/01-21 від 24.03.2017 року, наданого Державним нотаріальним архівом Тернопільської області, вбачається, що згідно реєстру для реєстрації нотаріальних дій Монастириської державної нотаріальної контори від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 січня 1996 року, нотаріальні дії не вчинялися.
Згідно довідки № 1174 від 12.10.2016 року, виданої Бучацькою міською радою, вбачається, що ОСОБА_9, чоловік відповідачки, який помер 21 серпня 2015 року був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до довідки № 1175 від 12.10.2016 року, виданої Бучацькою міською радою, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_9 відповідачка продовжує проживати у вказаному житловому будинку, несе втрати по його утриманню, що підтверджується довідкою № 234 від 13.10.2016 року, виданою Бучацьким РЕМ та довідкою № 124 від 12.10.2016 року, виданої Бучацьким ККП, з якої вбачається, що власником особового рахунку за адресою м.Бучач, вул.Садова,5, є ОСОБА_2 Як вбачається із позовної заяви та пояснень представника позивачів, позивачі приймали спадщину не шляхом вступу в оперативне управління спадковим майном, а шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори.
Щодо тверджень представника відповідача стосовно пропуску позивачами строку позовної давності, то відповідно до вимог ст.ст.256, 257, 259 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається із довідки № 640/01-24 від 08.09.2016 року, виданої завідуючою Бучацької державної нотарільної контори, позивачка ОСОБА_4 05 серпня 2016 року звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 Однак, жодних правовстановлюючих документів на житловий будинок, що належав ОСОБА_6 не подала в зв'язку з чим їй відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що строк позовної давності для позивачів починається 08.09.2016 року, а тому не є пропущений.
Як вбачається із пояснень представника позивачів, позивачі прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, такі доводи в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, тому суд вважає, що позивачами пропущено строк для прийняття спадщини, вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини позивачами не заявлялись, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,11,57,60 ЦПК України, ст.ст.524,525,526,549 ЦК України (1963 року), ст.ст.253, 261 ЦК України, суд,
В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_12