Справа № 445/236/17
27 березня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О.М.
при секретарі Притула І.В.
з участю прокурора Сеньківа О.М.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області справу за позовом ОСОБА_3 місцевої прокуратури Львівської області в інтересах ОСОБА_3 професійного ліцею Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, з питань захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства,-
в.о. керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_3 професійного ліцею Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Свої вимоги мотивує тим, що вироком Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідача визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи на посаді майстра виробничого навчання ОСОБА_3 професійного ліцею, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами навчального закладу, призначеними для виплати стипендій учням ліцею, в період вересня 2014 року по лютий 2016 року склав та подав керівництву ОСОБА_3 професійного ліцею зведені відомості успішності учнів навчальної групи № 101 (201) із завідомо неправдивими даними щодо виконання учнем ОСОБА_5 вимог навчального плану, хоча ОСОБА_5 фактично був відсутній на навчанні в цей період часу та вимог навчальної програми не виконував. Як наслідок, учневі ОСОБА_5 безпідставно було нарахована стипендію за вказаний період. В подальшому, ОСОБА_2 заволодів банківською карткою ОСОБА_5 призначеної для виплати стипендії та через банкомати знімав із вказаної банківської картки кошти на загальну суму 6 259,30 грн. Таким чином, позивачу було завдано шкоду кримінальним правопорушенням у вищевказаному розмірі. Цивільний позов ОСОБА_3 професійним ліцеєм до ОСОБА_2 не подавався, оскільки зазначений навчальний заклад є державним, шкода заподіяна саме інтересам держави, а тому органи прокуратури вправі звернутись із зазначеним позовом до суду в інтересах ОСОБА_3 професійного ліцею.
В судовому засіданні прокурор Золочівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 та представник позивача заявлені вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні доводам позовної заяви, просять позов задоволити.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позов визнає частково, однак в якій саме частині ним визнається позов вказати не зміг. Додатково пояснив, що вирок Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2016 року ним не оскаржувався, грошові кошти з банківської картки він дійсно знімав, жодних коштів позивачу не повертав. Зазначив, що випадки внесення неправдивих відомостей у зведені відомості успішності учнів ОСОБА_3 професійного ліцею є непоодинокими, вказані дії вчиняються за погодженням із керівництвом ліцею. З приводу зазначеного він звертався до правоохоронних органів, проте відповідей чи інформації з цього приводу досі не отримав.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити, з огляду на таке.
Як вбачається із вироку Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2016 року, відповідача визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України, та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначеним вироком судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді майстра виробничого навчання ОСОБА_3 професійного ліцею, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами навчального закладу, призначеними для виплати стипендій учням ліцею, в період вересня 2014 року по лютий 2016 року склав та подав керівництву ОСОБА_3 професійного ліцею зведені відомості успішності учнів навчальної групи № 101 (201) із завідомо неправдивими даними щодо виконання учнем ОСОБА_5 вимог начального плану, хоча ОСОБА_5 фактично був відсутній на навчанні в цей період часу та вимог навчальної програми не виконував. Як наслідок, учневі ОСОБА_5 безпідставно було нарахована стипендію за вказаний період. В подальшому, ОСОБА_2 заволодів банківською карткою ОСОБА_5 призначеної для виплати стипендії та через банкомати періодично знімав із вказаної банківської картки грошові кошти, загалом відповідачем знято 6 259,30 грн.
Даний вирок не оскаржувався та набрав законної сили.
В силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З врахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для повторного з'ясування питань, що стосуються суті правопорушення, наявності чи відсутності такого, вчинення правопорушення саме ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
З вироку Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2016 року вбачається, що цивільний позов у кримінальному провадженні за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 1, 2 ст. 190 КК України не заявлявся, питання відшкодування шкоди в межах кримінального провадження судом не вирішувалось.
Після ухвалення судом вироку від 21.11.2016 року, ОСОБА_3 професійний ліцей із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням самостійно не звертався.
За приписами ч. 2 ст. 45 ЦПК України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор вправі звертатись до суду із позовами в інтересах держави, при цьому останній наділений правом самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Зважаючи, що вироком Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2016 року встановлено факт вчинення ОСОБА_2 кримінально караних діянь, які полягали в умисному та неправомірному заволодінні коштами ОСОБА_3 професійного ліцею на загальну суму 6 259,30 грн., чого відповідач не заперечив, позов прокурора слід задовольнити.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 640,00 грн., що є мінімальним розміром судового збору при зверненні до суду із майновими позовними вимогами.
Керуючись ст. 8, 10, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, -
позов ОСОБА_3 місцевої прокуратури Львівської області в інтересах ОСОБА_3 професійного ліцею Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, з питань захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 професійного ліцею Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів і науки Львівської обласної державної адміністрації 6 259,30 грн. (шість тисяч двісті пятдесят девять гривень 30 коп.) шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 640,00 гривень судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області, шляхом подання апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_7