Постанова від 15.03.2017 по справі 462/436/17

справа № 462/436/17

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №551987 від 15.01.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 340 грн. за те, що він 15.01.2017 року о 17.08 год. на перехресті вулиць Шевченка-Левандівська у м.Львові, керуючи автомобілем «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугах», зі смуги, яка дозволяє лише рух прямо здійснив поворот ліворуч з вул.Шевченка на вул.Левандівську, а також керував автомобілем у якого був відсутній задній лівий ліхтар, чим порушив вимоги п.п.8.4.5, 31.3.4 (а) Правил дорожнього руху України. Свої вимоги мотивує тим, що він Правил дорожнього руху не порушував, повороту на вул.Левандівську з порушенням рядності не здійснював, твердження відповідача про те, що позивач нібито здійснив маневр із правого ряду є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами. Зазначив, що інспектором при винесенні постанови не взято до уваги його пояснень, не встановлено дійсних обставин події. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, а вказана постанова інспектора є незаконною та підлягає скасуванню. Крім цього, зазначає, що дії відповідача при винесенні постанови є незаконними, оскільки постанова винесена на місці зупинки - на вул.Повітряній, 1 у м.Львові, тобто не за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а також не складено в порушення вимог ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просить задовольнити.

Відповідач - інспектор УПП ОСОБА_2 проти позову заперечила, зазначивши, що при винесенні оскаржуваної постанови діяла згідно своїх повноважень і з дотриманням вимог законодавства. Щодо порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугах», то вона бачила таке особисто, як і її напарник. Вважає це достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.

Заслухавши пояснення позивача, позивача і представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, щоінспектором 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 15.01.2017 року відносно позивача винесено постанову серії АР №551987 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він 15.01.2017 року о 17.08 год. на перехресті вулиць Шевченка-Левандівська у м.Львові, керуючи автомобілем «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугах», зі смуги, яка дозволяє лише рух прямо здійснив поворот ліворуч з вул.Шевченка на вул.Левандівську, а також керував автомобілем у якого був відсутній задній лівий ліхтар, чим порушив вимоги п.п.8.4.5, 31.3.4 (а) Правил дорожнього руху України.

Позивач з даною постановою у справі про адміністративне правопорушення був ознайомлений та отримав її копію на місці 15.01.2017 року.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з п.п. 3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє виявлені адміністративні правопорушення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП мають право розглядати і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст.222 КУпАП).

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2 - 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно з п.4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч.ч.1, 2 ст.122 КУпАП.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, також стверджує, що відповідач не мав права приймати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення, зважаючи на те, що згідно ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, і ці поняття не є тотожними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». В аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Проте, з 08.08.2015 року (тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище Рішення) набрав чинності ОСОБА_4 України № 596-УІІІ від 14.07.2015 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, до ст.258 цього Кодексу, згідно яких уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи норми ст.258 КУпАП в редакції, чинній на час вчинення спірних дій та прийняття спірної постанови, суд дійшов висновку, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08.08.2015 року наділені Законом № 596-УІІІ від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. ОСОБА_4 не визнаний неконституційним, а відтак, є обов'язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Відповідно до пп. 1, 2 розділу III цієї Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Інструкцією № 1395, що має наслідком прийняття відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 8.1 Правил передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила (п. 8.4 (ґ) Правил).

До інформаційно-вказівних відноситься дорожній знак «Напрямки руху по смугах» (5.16), який показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором Мартин Т.О. і в такій містяться лише відомості щодо порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку «Напрямки руху по смугах», які вона сприймала, як адміністративне правопорушення, і які підлягають доказуванню.

ОСОБА_1 з тим, суд вважає, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП на підставі об'єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.

При цьому, суд бере до уваги пояснення позивача, які не спростовано, про те, що він Правил дорожнього руху не порушував, рухався автомобілем з центру міста по вул.Шевченка і здійснив поворот ліворуч на вул.Левандівську з лівої смуги, а не з правої, як вказано у постанові.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача щобо протиправності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, з таких мотивів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наявних у справі доказів вбачається, що поліцейським УПП у м.Львові ОСОБА_2 порушено вимоги ст.245 КУпАП, не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачами не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправною і скасування постанови від 15.01.2017 року серії АР №551987 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є підставним і підлягає задоволенню.

Відносно позовних вимог про визнання протоправною та скасування постанови в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 31.4.3 (а) Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, у випадку коли, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Судом встановлено, що позивач, керував автомобілем у якого був несправний задній лівий ліхтар, який повністю заліплений непрозорою стрічкою, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.

Інспектор патрульної поліції, з огляду на дослідєжені докази, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. винесена правомірно та у встановленому законом порядку, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, позивача звільнено від сплати судового збору згідно ч.4 ст.288 КУпАП, судовий збір у розмірі 640 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 7-12, 69, 71, 86, 94, 128, 158-163, 171-2 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП ОСОБА_2 від 15.01.2017 року серії АР №551987 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_4 постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в частині накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. визнати правомірною, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції ДППна користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю

Попередній документ
65929748
Наступний документ
65929750
Інформація про рішення:
№ рішення: 65929749
№ справи: 462/436/17
Дата рішення: 15.03.2017
Дата публікації: 14.04.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Залізничний районний суд м. Львова
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху