справа № 462/1171/17
06 квітня 2017 року м. Львів
Залізничний районний суд м.Львова у складі:
судді Постигач О.Б.
секретаря Ящук К.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,
встановив:
Позивач звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати протиправними дії начальника Управління Патрульної Поліції у м. Львові ОСОБА_2 щодо залишення без розгляду з мотивів пропуску строку оскарження скарги позивача поданої 13.02.2017 р. на постанову інспектора 2-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Львові ОСОБА_3 серії АР № 351192 від 02.02.2017 року; скасувати постанову інспектора 2-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Львові ОСОБА_3 серії АР №351192 від 02.02.2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.02.2017 р. інспектором 2-го взводу 2-ї роти 1-го батальйону УПП у м. Львові ОСОБА_3 складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дану постанову позивач вважає незаконною, оскільки відповідачем порушено встановлений законом порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушено права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, а тому просить скасувати постанову серії АР № 351192 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Просить позов задовольнити.
Позивач в судовому засідання позов підтримала у повному обсязі, просила такий задовольнити. В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, вказавши точне найменування відповідача по справі - Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про залишення позову без руху, яке суд не взяв до уваги, оскільки наявність чи відсутність пропуску строку звернення до суду не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому слід провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що 02.02.2017 року інспектором взводу №2 роти №2 1-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту Патрульної поліції ОСОБА_3 складено постанову серії АР № 351192, відповідно до якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. З даної постанов вбачається, що, на думку інспектора, позивачем порушено вимоги п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху, тобто проїхала на заборонений знак.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення особою, зокрема позивачем, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи в суді позивач зазначила, що, здійснюючи поворот з вулиці Патона на вулицю Полтави у м.Львові, дорожній знак був розвернутий у протилежний бік, а тому вона не могла його побачити. На підтвердження цієї обставини позивачем долучено фотографії до матеріалів справи. Цю обставину вона також пояснила патрульному інспектору, однак вона це проігнорувала і винесла на місці оскаржувану постанову.
Суд зауважує, що крім постанови про адміністративне правопорушення, інших додаткових доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (пояснення позивача або свідків, відео- чи фотофіксації, тощо), відповідачем не зібрано та суду не надано. Сама ж постанова таких доказів також не містить.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач прийняв необгрунтоване рішення, без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та вину позивача у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає помилковим висновок про наявність правових підстав винесення постанови серії АР № 351192 від 02.02.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 351192 від 02.02.2017 року є обґрунтованими та підставними.
Крім цього, суд приходить до переконання, що позовна вимога про визнання протиправними дій начальника УПП у м. Львові ОСОБА_2 щодо залишення без розгляду скарги, поданої 13.02.2017р. на постанову серії АР №351192 від 02.02.2017р., підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 серії АР № 351192 винесено 02.02.2017 р./а.с.9/
Як встановлено судом та це стверджується матеріалами справи, зокрема копією відповіді начальника ДПП НП України УПП у м. Львові лейтенанта поліції ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 від 21.02.2017 р., остання подала скаргу на спірну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 02.02.2017 р. - 13.02.2017 р. /а.с. 10/
Згідно ст. 101 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 103 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відтак, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 на момент звернення із скаргою на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 02.02.2017 р. до начальника Департаменту патрульної поліції УПП у м. Львові НП України ОСОБА_2 не пропустила строк на її оскарження, оскільки останнім днем такого є 13.02.2017 р. Таким чином, залишення без розгляду скарги ОСОБА_4 є безпідставним та суперечить вимогам закону.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 101, 103 128, 158, 160-163, 167 КАС України, ст. ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії начальника УПП у м. Львові ОСОБА_2 щодо залишення без розгляду скарги, поданої 13.02.2017р. на постанову серії АР №351192 від 02.02.2017р.
Скасувати постанову інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у м. Львові ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення серії АР №351192 від 02.02.2017р.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя Постигач О.Б.