Дата документу Справа №
Є.У. № 336/326/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
Провадження № 22-ц/778/1288/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
05 квітня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Трофимової Д.А.,
Суддів: Крилової О.В.,
ОСОБА_2,
За участю секретаря: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживачів,
У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що в липні 2013 року в касі залізничного вокзалу «Запоріжжя-2» вона купила квиток для здійснення подорожі від м. Москви до м. Хабаровська. Так як з інформації в квитку не можна було зрозуміти, за яким часом потяг прибуває до м. Хабаровська, за московським або за місцевим, вона звернулась з відповідним питанням до особи, яка продала їй квиток, і та запевнила позивача, що у квитку вказане прибуття поїзда за місцевим часом. Виходячи з вказаної інформації, позивач набула квитки для перельоту в обидва кінці з м. Хабаровська до м. Південно-Сахалінська.
По мірі прибуття в м. Хабаровськ 07.08.2013 року позивач з'ясувала, що на квитку було вказано московський час, а це означає, що за місцевим часом було на сім годин пізніше (12 годин 58 хвилин порівняно з 05 годинами 58 хвилинами за московським часом).
Розраховуючи на прибуття до Хабаровська о 05 годині 58 хвилин, позивач купила квитки для здійснення перельоту на 08 годину 50 хвилин 07.08.2013 року за місцевим часом. Прибувши фактично на 4 години пізніше, позивач не встигла на свій рейс, втративши при цьому вартість перельоту в два кінці, оскільки цей квиток можна було використовувати лише за умови здійснення перельоту в два кінці. За умови ж невикористання його при перельоті в один кінець автоматично втрачається його споживча користь для перельоту в другий кінець. Так як її запізнення сталося не з вини перевізника, залізниця відмовила їй в наданні документів про поважність причини запізнення на літок, що було б підставою для заміни квитків на авіапереліт з найменшими втратами.
Таким чином, позивачу спричинено збитки, а саме, вартість перельоту - 4 285 грн.
Крім зазначеної суми, ОСОБА_3 вважає, що на її користь підлягає стягненню 3 % річних у сумі 452,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 613,21 грн.
Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у психологічних переживаннях з приводу порушення її права на заплановану подорож, ускладнень, які виникли через відсутність коштів для придбання нових квитків, неможливості захисту її права в позасудовому порядку, так як неодноразові звернення до відповідача з проханням вирішити це питання у позасудовому порядку позитивними наслідками не увінчалися.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь вартість квитка на літак - 4 285 грн., 3 % річних - 452,88 грн., інфляційні втрати -3 613,21 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить переглянути рішення суду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що позивач отримала послугу не з пасажирського перевезення, за умови надання якої в силу закону вона мала б право як пасажир отримувати повну та вчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у квитку маршрутом (ст. 911 ЦК України) та інші права, в тому числі, і на отримання інформації про час прибуття, а з набуття квитка для здійснення поїздки по території іншої держави. Тому, суд не встановив порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 було придбано залізничний квиток сполученням Москва-Хабаровськ, час відправлення 01.08.2013 року о 00.35 годині, час прибуття 07.08.2013 року о 05.58 годині, що видно з копії проїзного документу (а.с. 4).
Також позивачем було придбано в агенції з продажу авіаквитків «Авіатур» авіаквитки сполученням Хабаровськ-Южносахалінськ 07.08.2013 року, час відльоту 08.50 година, а також сполученням Южносахалінськ-Хабаровськ 22.08.2013 року російського авіаперевізника Аерофлот (а.с. 5).
Як вбачається з чеку та електронного квитку, 07.08.2013 року за 18 250 рублів ОСОБА_3 було придбано авіаквитки сполученням Хабаровськ-Южносахалінськ 07.08.2013 року, час відльоту 20.35 година, а також сполученням Южносахалінськ-Хабаровськ 23.08.2013 року російського авіаперевізника ВАТ «Авіакомпанія «Сахалінські авіатраси» (а.с. 6).
02.09.2013 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до Управління залізничних шляхів України з вимогою відшкодувати спричинену шкоду у розмірі 4 285 грн., яка полягає у вартості придбаних авіаквитків, а також в подальшому зазначати у залізничних квитках поясний час відправлення та прибуття (а.с. 7).
08.01.2014 року Державною адміністрацією залізничного транспорту України ОСОБА_3 направлено відповідь, у якій зазначено про відсутність підстав для виплати компенсації (а.с. 9).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2014 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 липня 2013 року в касі залізничного вокзалу «Запоріжжя-2» вона придбала квиток на потяг «Москва-Хабаровськ», в якому була відсутня інформація щодо поясного часу прибуття потягу за місцем призначення. Прибувши у м. Хабаровськ, позивач з'ясувала, що в квитку зазначений московський час, а не місцевий, у зв'язку з чим вона спізнилась на літак напрямком «Хабаровськ-Южносахалінськ» та була вимушена повторно придбати авіаквитки напрямком «Хабаровськ- Южносахалінськ» та «Южносахалінськ- Хабаровськ».
На підставі наведеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України на свою користь матеріальні збитки в сумі 4 295 грн., що становить вартість авіаквитків за напрямком «Хабаровськ-Южносахалінськ» та «Южносахалінськ-Хабаровськ», 3 % річних ? 81 грн. 71 коп., інфляційні втрати ? 318 грн. 56 коп., а також 5 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2014 року залишені без змін (а.с. 10-13).
Як зазначено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки Державна адміністрація залізничного транспорту України є органом управління залізничним транспортом загального користування, в той час як Державне підприємство «Придніпровська залізниця», касиром якої було оформлено квиток, є окремою юридичною особою та не входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України. Такі висновки є правильними та відповідають матеріалам справи.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на залізничній станцій Запоріжжя-2, яка відноситься до ДП «Придніпровська залізниця», було придбано залізничний квиток сполученням Москва-Хабаровськ, відправлення 01 серпня 2013 року о 00 год. 35 хв., дата та час прибуття 07 серпня 2013 року о 05 год. 58 хв.
Порядок перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом регулюється Законом України від 04 липня 1996 року «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196.
У свою чергу, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу також за його провезення (ст. 910 ЦК України).
Судами встановлено, що ОСОБА_3, скориставшись своїм правом передбаченим п. 7 ч. 1 ст. 911 ЦК України, отримала інформацію про час та місце відправлення та прибуття транспортного засобу, яка вказана у транспортному документі (квитку), та, скоригувавши свій маршрут відповідно до часу прибуття потягу до Хабаровська, придбала авіаквиток на рейс сполученням «Хабаровськ-Южносахалінськ» на 07 серпня 2013 року, час відльоту о 08 год. 50 хв.
У звязку з тим, що потяг Москва-Хабаровськ прибув із запізненням на 4,5 години, тобто приблизно о 10 год. 30 хв. за московськими часом та відповідно 17 год. 30 хв. за місцевим часом, ОСОБА_3 спізнилася на літак та змушена була купувати авіаквитки на інший рейс.
Таким чином, оскільки ДП «Придніпровська залізниця», касиром якої позивачеві був оформлений квиток, є окремою юридичною особою та не входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України, клопотання про залучення ДП «Придніпровська залізниця» в якості відповідача позивачем не заявлялось, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову, що не позбавляє позивача звернутися з позовом до належного відповідача.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).
Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, було встановлено, що між сторонами по справі було укладено договір перевезення пасажира, укладення якого підтверджується видачею відповідно квитка.
За положеннями ст.ст. 10, 11, 60, 114 ч. 4, 213, 214, 308, 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах, визначених позивачем у позовній заяві та на підставі наданих сторонами на підтвердження чи спростування позовних вимог належних і допустимих доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Підставами для скасування чи зміни судового рішення повністю чи частково є, в тому числі, порушення судом норм процесуального права. Безумовною підставою до скасування судового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника (виключна підсудність).
Відповідно до роз'яснень п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Місцезнаходженням перевізника - ПАТ «Українська залізниця», є м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5.
Однак, цей спір вирішений Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, тобто неповноважним судом, так як в даному випадку спір за правилами виключної підсудності належить вирішенню Печерським районним судом м. Києва, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з вищенаведених мотивів.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: