Справа № 462/71/17
(заочне)
30 березня 2017 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря Обертас Н.М.
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом в суд про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою №2 на вул.Корсунська, 20А у м.Львові. Свої позовні вимоги мотивують тим, що кожен із них являється співвласником ? частки будинку №20А на вул.Корсунській у м.Львові, їх частки складають квартиру № 2 цього будинку. Окрім них у квартирі зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_5 Відповідач є сином ОСОБА_1, однак з 2009 року він не проживає у спірній квартирі, там немає його речей, він не сплачує за комунальні послуги. Жодних поважних причин його відсутності у квартирі немає. Реєстрація відповідача в квартирі порушує їх права, як співвласників, володіти, користуватися та розпоряджатися цією власністю. Вважають, що оскільки відповідач відсутній у спірній квартирі понад один рік, то відповідно до ст.405 ЦК України втратив право на користування такою.
В судовому засіданні позивачі та їх представники позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, та доповнили, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад один рік, тому у відповідності до ст.405 ЦК України втратив право на користування такою. Будь-які перешкоди у користуванні спірною квартирою йому ніхто і ніколи не чинив. Просили позов задовольнити.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивачів проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, при цьому подали заяви (а.с. 43-45), в яких зазначили, що позов підтримують в повному обсязі та просили розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивачів, допитаних як свідків, їх представників та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом
Згідно ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1, ч. 3 ст. 402 ЦК України).
Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч.1 ст.402 Цивільного кодексу України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями ЖК України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК України). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.
Судом встановлено, що частина будинку на вул. Корсунська, 20А у м.Львові, що складає квартиру № 2, належить на праві приватної спільної часткової власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав №32310436 та №32310457 від 03.12.2011 року, виданими Обласним комунальним підприємством ЛОР «БТІ та ЕО» (а.с.16,17) та копією технічного паспорту на вказаний будинок (а.с.18-24).
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки ЛКП «Сигнівка» №3428 від 17.12.2016 року (а.с.29), у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано шестеро осіб: позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 - співвласники, їх сини ОСОБА_6 та ОСОБА_8, крім того, ОСОБА_7 і відповідач - ще один син позивачки ОСОБА_5 (а.с.29)
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не проживає у вказаній квартирі з 2009 року, оскільки виїхав в Росію, що підтверджується актами ЛКП «Сигнівка» від 27.10.2016 р., 19.11.2016 р., 17.12.2016 р. (а.с. 25-27).
Як зазначається в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, пояснень сторін, допитаних як свідки, та письмових доказів.
Допитана як свідок позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що являється співвласником ? будинку по вул. Корсунській, 20А у м. Львові (квартира №2). Вказана квартира знаходиться на двох поверхах, вона займає другий поверх, а її сестра ОСОБА_2 - перший. Відповідач - її син в 2009 році він поїхав в Росію і з того часу у спірній квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує. Усі витрати по утриманню житла сплачує вона разом із сестрою.
Допитана як свідок позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що відповідач являється сином її сестри ОСОБА_1, однак він в 2009 році поїхав в Росію і з того часу у спірній квартирі не проживає, там немає його речей, він не сплачує за комунальні послуги.Зазначила, що реєстрація відповідача в квартирі створює перешкоди у оформлені субсидій і розпорядженні майном.
Суду також не надано доказів на спростуванняповідомлених позивачами обставин того, що відповідачу ніхто і ніколи не чинив перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, однак, він не користується таким та не приймає участі в утриманні житла протягом вказаного періоду часу.
Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 відсутній за місцем своєї реєстрації на вул. Корсунська,20А/2 у м.Львові і не проживає в цьому житлі понад один рік, в судовому засіданні не встановлено поважності причини його відсутності чи наявність домовленості між ним і співласниками житла щодо порядку користування квартирою, тому ОСОБА_5 слід визнати таким, що втратив право користування житлом - квартирою №2 на вул.Корсунська, 20А у м.Львові.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житлом - квартирою №2 на вул. Корсунська, 20А у м.Львові.
Рішення може бути оскаржене позивачами і третіми осоами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: Колодяжний С.Ю.