Справа № 317/4988/16-ц
№ п 2/317/588/201 7
10 квітня 2017 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: Мінгазова Р.В.,
при секретарі: Капто Д.А.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення боргу за кредитним договором -
У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому зазначив, що 16 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "БМ Банк", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» ) та гр. ОСОБА_3 у відповідності до вимог чинного законодавства України було укладено Кредитний договір № 17/10/160508, згідно з яким останній отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 35 644 доларів США, зі сплатою 9,99 % річних строком до 15.05.2015 р. на придбання автомобіля.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_4 та Банком було укладено - Договір поруки № 17/10/160508-1 від 16 травня 2008 року відповідно до якого ОСОБА_4 поручилась перед Банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, що випливають з Кредитного договору. Надання кредиту Відповідачу підтверджується заявою про видачу готівки № 529948 від 29.05.08р.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов'язань виникла заборгованість, яка станом на 27.06.2012р. складає 25 724,04 доларів США що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 27.06.2012 р. складає 205 599,39 грн.
У липні 2012 року ПАТ «БМ Банк» звернулось до суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року позов ПАТ «БМ Банк» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 205 599 (двісті п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривні 39 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2056 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2014 року вказане рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року залишено без змін.
21.01.2015 року ПАТ «БМ Банк» звернулось до ВДВС Запорізького РУЮ в Запорізькій області із заявами про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.
07.09.2015 року ПАТ «БМ Банк» отримало від ВДВС Запорізького РУЮ грошові кошти в розмірі 205 599,39 грн. - боргу за кредитним договором та 2056 грн. судових витрат.
Станом на 07.09.2015 року 205 599,39 грн. за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 21,942791 грн.) дорівнювало 9369,79 доларів США.
У зв'язку з чим позивач вважає, що в ході виконавчого провадження Банк недоотримав різницю боргу між сумою яка становить у доларовому еквіваленті 25 724,04 долари США та сумою, яка була стягнуто відділом ДВС Запорізького РУЮ, яка в доларовому еквіваленті становить 9369,79 доларів США, та складає 16 354,25 доларів США.
У зв'язку з вищевикладеним позивач зазначив, що станом на 21.11.2016 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «БМ Банк» за Кредитним договором складає 25 118,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, станом на 21.11.2016 року дорівнює 650 457 грн. у тому числі:
-заборгованість по кредиту - 16 939,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 438 657,28 грн.
-заборгованість по процентам - 8 179,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 211 799,72 грн.
та пеня у розмірі 793 363,14 грн., у тому числі:
-пеня за несвоєчасне погашення процентів - 218 13,25 грн.
-пеня за несвоєчасне погашення кредиту 575 249,89 грн.
З огляду на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 25 118,76 доларів США та пеню в розмірі 793 363 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 657,30 грн..
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, надала суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивач намагається стягнути з відповідачів повторно ту саму суму боргу, що вже була стягнута судом і, навіть, сплачена відповідачем, у зв'язку з чим 12.10.2015 року на підставі повного фактичного виконання рішення суду згідно виконавчого листа виконавчі провадження № 46380823 та № №46970610 були закриті.
Таким чином, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року є остаточним і виконаним повністю.
Єдиним доводом позивача є посилання на те, що ПАТ «БМ Банк» не отримав в ході виконавчого провадження різницю боргу за кредитним договором між сумою, що ПАТ «БМ Банк» просив у позовній заяві та сумою, що була стягнута відділом ДВС.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні.
Резолютивною частиною рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 конкретна сума заборгованості за Кредитним договором, а саме: 205 599 грн. 39 копійок та судові витрати у розмірі 2056 грн.
Стягнута рішенням суду від 22.07.2013 року заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 205 599 грн. 39 копійок та судові витрати у розмірі 2056 грн. були погашені у повному обсязі. Тобто, очевидно що жодної неотриманої різниці між присудженою судом сумою та стягнутою сумою відділом ДВС не існує.
За змістом частини другої статті 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
До того ж, як вбачається із рішення суду від 22.07.2013 року з Відповідачів на користь Позивача було стягнуто всю суму по тілу кредиту та всі відсотки і штрафні санкції передбачені договором кредиту достроково.
В пред'явленому позові позивач зазначає, що заборгованість по кредиту становить 16 939,67 доларів США, але з розрахунку наведеного позивачем вбачається, що це, по суті, і є вже стягнена судом заборгованість, але яка обчислена станом на грудень 2016 року за іншим курсом долару США.
Зважаючи на вищевикладене, в даному випадку, відсутні правові підстави для здійснення повторного перерахунку і стягнення заборгованості. А оскільки заборгованість стягненню не підлягає, то і нарахування на неї процентів і пені є безпідставним, внаслідок чого вимоги Позивача є незаконними.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 17/10/160508, яке виконано мною, усуває можливість повторного звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 17/10/160508.
Позивач звернувся до суду з позовом з надуманими вимогами, маючи лише припущення щодо порушення його прав. В дійсності, доводи позивача є неспроможними, адже жодні його права і інтереси, охоронювані законом, відповідачами не порушено, тому в позові слід відмовити повністю.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином.
Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
16 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "БМ Банк", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк») та гр. ОСОБА_3 у відповідності до вимог чинного законодавства України було укладено Кредитний договір № 17/10/160508, згідно з яким останній отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 35 644 доларів США, що в еквіваленті становить 180 002,20 грн. під 9,99 % річних строком до 15.05.2015 р. на придбання автомобіля.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_4 та Банком було укладено - Договір поруки № 17/10/160508-1 від 16 травня 2008 року відповідно до якого ОСОБА_4 поручилась перед Банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, що випливають з Кредитного договору. Крім того, представником позивача доведено, що надання кредиту Відповідачу підтверджується заявою про видачу готівки № 529948 від 29.05.08р.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року позов ПАТ «БМ Банк» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 205 599 (двісті п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривні 39 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2056 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.05.2014 року вказане рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року залишено без змін.
На виконання даного рішення суду були відкриті виконавчі провадження ВП № 46313939 від 03.02.2015 року та ВП № 46970610 від 20.03.2015 року. Відповідно до постанов державного виконавця від 12.10.2015 року вказані виконавчі провадження № 46313939 та № 46970610 були закінчені у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно до виконавчих листів.
В пред'явленому позові ПАТ «БМ Банк» фактично просить стягнути курсову різницю валют, яка утворилася після ухвалення вказаного судового рішення у зв'язку із знеціненням гривні відносно долара США.
Способи захисту цивільних прав та інтересів закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України, до них відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак ні ст.16 ЦК України, ні жодним іншим законом, ні умовами укладеного між сторонами Кредитного договору не встановлена можливість кредитодавця захистити своє порушене право в обраний ним спосіб.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.
Отже, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці, а тому, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено наступне. Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.07.2013 року фактично виконано ОСОБА_3 в повному обсязі, про що свідчать відповідні постанови державного виконавця суд приходить до висновку про припинення грошового зобов'язання боржників за Кредитним договором № 17/10/160508 від 16.05.2008 року, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. 599 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Р.В. Мінгазов