311/504/17
12.04.2017
Провадження № 2-а/311/25/2017
12 квітня 2017 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Степаненко Ю.А.
при секретареві Шак О.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка справу за адміністративним позовом: ОСОБА_1 до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, мотивований наступним.
Позивачка вказала, що вона перебуває на пенсійному обліку в УПФ в Василівському районі Запорізької області з 28 червня 1995 року та отримувала пенсію по інвалідності, а з 04 березня 2009 року і по теперішній час отримує пенсію за віком, призначену на загальних умовах, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на березень 2015 року її пенсія обчислювалася при страховому стажі 36 років 05 місяців 15 днів ( коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,49163) із заробітної плати 1574 грн. 56 коп., середня заробітна плата за 2009 рік - 1573 грн. 99 коп. х 1,00036 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначеної за період з 01 липня 1995 року по 28 лютого 2009 року. В страховий стаж було включено всі періоди роботи по 28 лютого 2009 року відповідно до наданих документів. Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на вересень 2015 року становив 1 438 грн. 50 коп., з яких: 774 грн. 10 коп. - основний розмір пенсії; 299 грн. 90 коп. - доплата до прожиткового мінімуму; 123 грн. 86 коп. доплата за понаднормовий стаж 16 років; 30 грн. 87 коп. - підвищення з 01 березня 2012 року; 06 грн. 63 коп. - підвищення з 01 березня 2012 року; 100 грн. - доплата з 01 травня 2012 року; 103 грн. 14 коп. - фіксована сума індексації.
З вересня 2016 року розмір її пенсії був зменшений - до 1 360 грн. На звернення ОСОБА_1 з цього приводу відповідач надав роз'яснення.
Згідно відповіді, у вересні 2015 року до відділу пенсійного забезпечення в м. Дніпрорудне надійшли відомості про те, що КУП «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради були внесені змінені дані про заробітну плату позивача за 2005 рік, після чого її пенсійна справа була приведена у відповідність і коефіцієнт заробітної плати зменшився і становить 0, 94666. Також зменшилася і заробітна плата для обчислення пенсії - 1 490 грн. 03 коп.
Відповідач, посилаючись на положення ст. 50 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважає що у зв'язку з помилкою в пенсійній справі, яка виникла з 01 листопада 2009 року, коли підприємство надало коригуючі дані про заробіток за 2005 рік, виникла переплата пенсії за період з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2015 року в сумі 5 100 грн. 15 коп.. Тому, 21 жовтня 2016 року УПФ в Василівському районі прийняв рішення про утримання надміру виплачених їй сум пенсії в розмірі 20% щомісячно, починаючи з 01 листопада 2016 року до повного погашення.
Вказане рішення відповідача позивачка вважає незаконним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому, просить суд: визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду у Василівському район Запорізької області від 21 жовтня 2016 року про утримання з мене надміру виплачених сум пенсії в розмірі 5100 грн. 15 коп. - 20% пенсії щомісячно, починаючи 3 01 листопада 2016 року; зобов'язати відповідача припинити утримання з неї надміру виплачених сум пенсії та повернути їй кошти, незаконно утримані за період з 1 листопада 2016 року; судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги з підстав, викладених у адміністративному позві, просить суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача в особі ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, підтримав письмові заперечення, які є в справі, вважає позовні вимоги необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідач вказав, що 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV від 09.07.2003 року. Згідно преамбули, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно п. 16 розділу XV Закону 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно ст. 50 Закону 1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Виявлена переплата виникла після перевірки співставлення даних в Реєстрі застрахованих осіб за 2005 рік по КУП «Наш Дім» Дніпрорудненської ДМР.
Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6.
Згідно п. 1.1 Порядку, органи Пенсійного фонду ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно пп. 5, п. 1.3 Порядку, у разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.
Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.
Відповідач вказує, що під час винесення рішення про утримання переплати, управління діяло суворо в рамках чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в УПФ в Василівському районі Запорізької області, а зараз - Василівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 28 червня 1995 року та отримувала пенсію по інвалідності, а з 04 березня 2009 року і по теперішній час отримує пенсію за віком, призначену на загальних умовах, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на вересень 2015 року пенсія позивачки обчислювалася при страховому стажі 36 років 05 місяців 15 днів ( коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,49163) із заробітної плати 1 574 грн. 56 коп., середня заробітна плата за 2009 рік - 1573 грн. 99 коп. х 1,00036 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначеної за період з 01 липня 1995 року по 28 лютого 2009 року. В страховий стаж було включено всі періоди роботи по 28 лютого 2009 року відповідно до наданих документів. Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на вересень 2015 року становив 1 438 грн. 50 коп., з яких: 774 грн. 10 коп. - основний розмір пенсії; 299 грн. 90 коп. - доплата до прожиткового мінімуму; 123 грн. 86 коп. доплата за понаднормовий стаж 16 років; 30 грн. 87 коп. - підвищення 3 01 березня 2012 року; 06 грн. 63 коп. - підвищення з 01 березня 2012 року; 100грн. - доплата з 01 травня 2012 року; 103 грн. 14 коп. - фіксована сума індексації.
Як пояснив представник відповідача, у вересні 2015 року до відділу пенсійного забезпечення в м. Дніпрорудне надійшли відомості про те, що КУП «Наш дім» Дніпрорудненською міської ради були внесені змінені дані про заробітну плату позивача за 2005 рік, після чого, її пенсійна справа була приведена у відповідність і коефіцієнт заробітної плати зменшився і становить 0, 94666. Також зменшилася і заробітна плата для обчислення пенсії - 1 490 грн. 03 коп. Вказані вище обставини не оспорювалися сторонами та підтверджені матеріалами справи, зокрема, відповіддю відповідача позивачці від 23.01.2017 (а.с. 7-8), пенсійним посвідченням ОСОБА_1 (а.с. 10), матеріалами пенсійної справи, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Василівському район Запорізької області від 21 жовтня 2016 року №26, копія якого є в справі, з ОСОБА_1 утримується, на думку відповідача, надміру виплачена сума пенсії за період з 01.11.2009 року по 31.12.2015 року в розмірі 5 100 грн. 15 коп. - 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01 листопада 2016 року, розмір її пенсії зменшений - до 1 360 грн.
Суд вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, на думку суду, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного позивачкою рішення.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у тому числі, органів держаної влади.
У відповідності з ч.ч.1, 2, 3 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормою прямої дії. Гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що права, свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право позивачки на належне пенсійне забезпечення є непорушним та захищається державою.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту наявності зловживань зі сторони пенсіонера - позивачки ОСОБА_1
Довідка, взята за основу при перерахунку пенсії, видана третьою особою; вироку суду про вчинення позивачкою злочину щодо підроблення документів та/або використання завідомо підроблених документів, немає і будь-які відомості про наявність саме в її діях ознак кримінального правопорушення, відсутні, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про стягнення з позивачки переплачених сум.
Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
З матеріалів справи не встановлено та відповідачем не доведено належними та достатніми доказами, що страхувальником при призначенні пенсії ОСОБА_1 подано недостовірні дані.
Відповідно дост.65 Закону «Про пенсійне забезпечення» заробіток для обчислення пенсій за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює контроль за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, тощо.
Ст. 20 цього ж Закону визначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до положень ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, відповідно до приписів ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено права та обов'язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів.
Частиною другою вказаної норми виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: ...6) здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням страхувальниками та застрахованими особами вимог цього Закону; ...8) забезпечувати відповідно до закону організацію і своєчасне внесення відомостей про страхувальників і застрахованих осіб до системи персоніфікованого обліку; 9) здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку; її) письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.
Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2014 року № 10-1, передбачено, що відомості про фізичних осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового соціального страхування, вносяться до реєстру застрахованих осіб на підставі персоніфікованих відомостей, що подаються страхувальниками у складі звітності.
Таким чином, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі, персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, законодавець поклав на роботодавця (страхувальника).
Аналіз сукупності вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що при відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстав для стягнення надміру виплачених сум пенсії, саме з пенсіонера, в даному випадку з позивачки, немає.
Суд зазначає, що відповідач, як орган пенсійного забезпечення, призначав пенсію, розмір якої залежав від розміру заробітної плати, відомості про яку за 2005 року не надавалися позивачкою, а необхідна інформація була наявна у відповідача з персоніфікованих відомостей, що подавалася за вказаний період страхувальником у складі звітності, то не проведення відповідачем перевірки таких відомостей під час призначення та виплати позивачці пенсії самостійно вказує на неналежне виконання покладених на відповідача державних функцій.
Здійснення такої перевірки більше ніж через п'ять років після призначення позивачці пенсії за віком з покладанням на ОСОБА_1 обов'язку сплатити різницю виплаченої пенсії та пенсії, у розмірі, який повинен бути встановлений на думку відповідача, є порушенням конституційних прав позивачки на належне пенсійне забезпечення та свідчить про недотримання відповідачем вимог законодавства.
Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, понесені позивачкою витрати на оплату судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, ст.ст.2,4,6,7,8,9,10, 11,12,17,69,70, 71, 94, 105, 158-163, 167 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Василівському район Запорізької області від 21 жовтня 2016 року №26 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії в розмірі 5 100 грн. 15 коп. - 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01 листопада 2016 року.
Зобов'язати Василівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області припинити утримання з ОСОБА_1 виплачених сум пенсії та повернути ОСОБА_1 кошти, незаконно утримані за період з 01 листопада 2016 року.
Стягнути з Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського
районного суду
Запорізької області ОСОБА_3