Справа № 307/978/16-ц
Провадження № 2/307/60/17
12 квітня 2017 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Тиводар В.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
співвідповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тячівської міської ради, треті особи Державна нотаріальна контора та ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
12.12.2016 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та визнання за ним права власності на ? частини нерухомого майна - житлового будинку № 86 по вул. Селянській у с. Тячівка.
За клопотанням представника позивача, протокольною ухвалою суду ОСОБА_2 було залучено до справи у якості співвідповідача.
Позивач посилається на те, що 10.07.1995 р. та 21.12.2009 р. померли його батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_4
У вказаному будинку проживали батьки та він з братом.
Після смерті матері відкрилася спадщина.
До дня смерті матері та після її смерті він вів і веде догляд за будинком, обробляв присадибну ділянку, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Він звертався у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом, але йому відмовили через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.
ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю проживає у власному будинку та не звертався у нотаріальну контору про прийняття спадщини і не заперечує відносно встановлення на ним права власності на спадковий будинок.
Просить справу розглянути у його відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Представник Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився. Надав листа про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнає.
Представник Тячівської міської ради у судове засідання не з'явився і не повідомив суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що приблизно у 1999 році позивач одружився і відразу перейшов жити до батьків своєї дружини. Із того часу він у батьківському будинку не проживав, матері не допомагав. У позовній заяві він зазначив неправду, так як заяву про прийняття спадщини не подавав і ніяких дій по прийняттю спадщини до цього часу не вчиняв.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно довідки Тячівського РПТІ № 07/164 від 22.08.2016 р. та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, житловий будинок № 86 по вул. Селянській у с. Тячівка, до 01.09.2007 р. на станом на 22.08.2016 р. не зареєстрований.
З листа Тячівської державної нотаріальної контори № 53/02-14 від 08.02.2016 р. вбачається, що оформити спадщину в нотаріальному порядку неможливо через відсутність правовстановлюючих документів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач просить визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку № 86 по вул. Селянській (Дімітрова) у с. Тячівка, як на спадкове майно, що за життя належало його матері, яка померла 18.12.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Відповідно до статей 1216-1218 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Однак, маючи намір прийняти спадщину після смерті матері позивач не надав суду ніяких доказів того, що будинок № 86 по вул. Селянській (Дімітрова) у с. Тячівка, або будівельні матеріали з яких він споруджений, належав ОСОБА_4 Технічний паспорт на будинок виготовлений ТВП «Техбуд-Сервіс» по замовленню ОСОБА_3 17.02.2016 р.
Згідно статей 1268 - 1270 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ствердили, що позивач одружився більше ніж за 5 років до смерті ОСОБА_4 і відразу ж перейшов жити у будинок батьків своєї дружини. Із того часу він у спірному будинку ніколи не жив.
Свідок ОСОБА_7 показав, що є головою сільського комітету села Тячівка. Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_3 він склав на прохання депутата Тячівської міськради Белоцького. Інформацію у акті вказав зі слів ОСОБА_3 Йому відомо, що від свого одруження ОСОБА_3 проживає у будинку батьків дружини. Будівля № 86 по вул. Селянській у с. Тячівка це скоріше літня кухня, а не будинок. Дві сім'ї у ньому проживати не можуть.
Із довідки виданої Тячівською державною нотаріальною конторою убачається, що після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк заяву подав лише ОСОБА_2
Позовних вимог про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, а також про прийняття спадщини після смерті батька позивач не заявляв.
Наведеним стверджується, що позивач не надав доказів про прийняття ним спадщини після смерті матері, так як не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Посилання представника позивача на факт реєстрації (прописки) позивача у будинку № 86 та на ті обставини, що ОСОБА_3 після смерті матері вів догляд за будинком та обробляв земельну ділянку суд до уваги не приймає, так як вони не передбачені Законом як докази прийняття спадщини.
Судові витрати слід покласти на позивача.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 1216-1218, 1220, 1261, 1297 ЦК України суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: Гримут В.І.