ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2017Справа №910/895/17
За позовом приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива»
До державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
Про визнання правочину недійсним
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача не прибули
Від відповідача Столярова М.В. (за дов.)
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (далі - ПрАТ «СП УКРТВЗ») до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійсним контракту № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015.
Позивач вважає, що спірний правочин вчинений представником позивача з перевищенням повноважень. Так, відповідно до п. 10.4.25 статуту позивача, прийняття рішення про укладення значної угоди, якщо ринкова вартість майна чи послуг, які є предметом такої угоди перевищують 25% вартості активів компанії за даними останнього фінансового звіту компанії, належить до виключної компетенції загальних зборів. Оскільки за спірним контрактом відповідач поставив позивачеві товар на загальну суму 121679916,37 грн., що перевищує 100% вартості активів позивача, потрібна була згода загальних зборів. Однак, загальні збори акціонерів позивача рішення щодо укладення значної угоди - контракту № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 від 04.08.2015 не приймали. В процесі ознайомлення з господарською діяльністю позивача та виконання господарських договорів, перевірки підстав їх укладання та виконання, було виявлено, що у протоколах позивача за 2014-2015 роки міститься лише протокол загальних зборів акціонерів, яким затверджено істотні умови значних правочинів щодо поставок на підприємства Російської Федерації протягом 2014-2015 років комплектуючих виробів для виготовлення тепловиділяючих збірок (далі - ТВЗ), виготовлених в Україні, вартістю до 6,4 млн. доларів США. Проте у зазначеному протоколі не йдеться про затвердження умов значних правочинів щодо придбання комплектуючих у будь-якого українського підприємства, вартістю близько 120 млн. гривень.
Суд своєю ухвалою від 20.01.2017 порушив провадження у справі № 910/895/17, розгляд останньої призначив на 13.02.2017.
У зв'язку з тим, що суддя перебував на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
Суд призначив розгляд справи на 20.03.2017
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що станом на день укладення спірного правочину в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була відсутня інформація про наявність будь-яких обмежень повноважень керівника позивача, яким на той час був ОСОБА_2. Крім того, спірний правочин був схвалений юридичною особою. Зокрема, позивач прийняв від відповідача товар та часткового за нього сплатив.
Крім того, рішення про укладення правочинів щодо виготовлення та постачання головок та хвостовиків для виготовлення ТВЗ було прийнято в установленому порядку загальними зборами акціонерів ПрАТ «СП УКРТВЗ», які відбулися 15-16 грудня 2014 року та 14.09.2015 (згідно з інформацією із ЄДРПОУ засновниками (й акціонерами) ПрАТ «СП УКРТВЗ» є: Фонд державного майна України, ВАТ «ТВЕЛ» та ЗАТ НАК «Казатомпром»).
У судове засідання 20.03.2017 позивач не прибув, про причини неприбуття не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив:
04.08.2015 відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (продавець) та приватне акціонерне товариство «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (покупець) уклали контракт № 05БМ/15/64-143-80-15-00315 (далі - Контракт), відповідного до умов якого продавець зобов'язується в 2015 році поставляти окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати за головки і/або хвостовики (далі - комплектуючі), які виготовлює продавець з використанням технології, наданої відкритим акціонерним товариством «ТВЕЛ» (РФ, м. Москва) (далі - виробник палива) у відповідності до умов ліцензійного договору від 13.11.2008 № 804/45046040/080810, з метою використання їх як комплектуючих вузлів для виготовлення тепловиділяючих збірок типу ТВЗА (далі - ТВЗ), передбачених для поставки в 2015 році на українські атомні електростанції за контрактом між ДП «НАЕК «Енергоатом» і виробником палива.
Від імені позивача Контракт підписав генеральний директор ОСОБА_2.
В подальшому сторони Контракту уклали ряд додаткових угод до Контракту.
Ці додаткові угоди від імені позивача підписував генеральний директор ОСОБА_2 (угоди від 26.08.2015,01.09.2015, 26.10.2015, 09.12.2015, 29.02.2016) та генеральний директор ОСОБА_3 (угоди від 20.07.2016, 18.08.2016, 22.08.2016).
В період з 10.09.2015 по 14.09.2016 відповідач поставив, а позивач отримав товару на загальну суму 155600372,55 грн..
При цьому позивач в період з 01.03.2016 по 03.10.2016 сплатив відповідачеві 33805518,45 грн., внаслідок чого у позивача виникла перед відповідачем заборгованість у розмірі 121794854,10 грн..
Оцінюючи доводи позивача щодо недійсності Контракту у зв'язку з відсутністю згоди загальних зборів учасників приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» на укладення даного Контракту суд виходить з такого.
Відповідно до п. 10.4.25 статуту позивача, прийняття рішення про укладення значної угоди, якщо ринкова вартість майна чи послуг, які є предметом такої угоди перевищують 25% вартості активів компанії за даними останнього фінансового звіту компанії, належить до виключної компетенції загальних зборів.
За загальним правилом цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (ч. 4 ст. 91 ЦК України), що співпадає з її державною реєстрацією (ч. 4 ст. 87 ЦК України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абз. 1 ч. 1 ст. 92 ЦК України). Відомості про органи управління вносяться до єдиного державного реєстру (ч. 4 ст. 89 ЦК України).
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (ст. 1 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
В Єдиному державному реєстрі, згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», містяться у тому числі такі відомості про юридичну особу: назва органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, визначено ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в силу якої якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 10).
Станом на 04.08.2015 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про те, що керівником та підписантом приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» є ОСОБА_2 - з 13.10.2014. Відомостей про обмеження повноважень керівника Єдиний державний реєстр не містив.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, в даному випадку закон встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Застосовуючи дані критерії для оцінки дій і поведінки відповідач суд не знаходить обставин, які би свідчили про його недобросовісність чи необачливість при визначенні повноважень ОСОБА_2 як керівника та підписанта зі сторони приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива». Позивачем не доведено, що відповідачу було відомо про обмеження повноважень генерального директора приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива».
Підсумовуючи викладене, суд приходить до того, що Контракт є тим юридичним фактом, який є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків для позивача.
Крім того, матеріали справи свідчать про схвалення Контракту позивачем.
Правовідносини, які виникають між юридичною особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. У зв'язку з чим ч. 1 ст. ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Перевищення повноважень - це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.
Виходячи з положень ст. 241 Цивільного кодексу України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень:- схвалення правочину; - відмова від його схвалення.
За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень. Схвалення дій представника можливе в різних формах, однак повинно бути повним та безумовним. У зв'язку з цим, незалежно від обраного способу схвалення (шляхом подання заяви, мовчазної згоди, вчинення конклюдентних дій), ці дії повинні бути очевидними і напряму свідчити про прийняття правочину.
Про схвалення спірного Контракту позивачем свідчить часткова оплата поставленого товару.
Також спростовуються наданими відповідачем доказами доводи позивача про відсутність згоди загальних зборів на укладення Контракту.
Зокрема, згідно, з протоколом № 22 від 14.09.2015, позачергові загальні збори акціонерів приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива», за результатами розгляду третього питання порядку денного (ухвалення рішень про укладення значних угод), заслухавши інформацію голови загальних зборів (представника Фонду державного майна України Очаківського О.Ю.) і генерального директора (ОСОБА_2) про попередні угоди ПрАТ «СП УКРТВЗ», позиції зацікавлених відомств і підприємств України (Міністерство енергетики і вугільної промисловості України, державне підприємство НАЕК «Енергоатом»), вирішили:
- на підставі п. 3 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», попередньо погодити укладення ПрАТ «СП УКРТВЗ» значних угод з поставки протягом 2015-2016 років на підприємства Російської Федерації комплектуючих виробів ТВЗ, виготовлених в Україні, вартістю до 6,0 млн. дол. США;
- на підставі п. 3 статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», попередньо погодити укладення ПрАТ «СП УКРТВЗ» значних угод з поставки протягом 2015-2016 років для потреб ядерної енергетики України сировинних матеріалів, що виготовлюються в Російській Федерації (АО «МЗ «Електросталь»), вартістю до 6,6 млн. дол. США, за відсутності інших виробників необхідних матеріалів відповідної якості для виробництва ТВЗ.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 07.04.2017.
СуддяС.А. Ковтун