05 квітня 2017 року м. Київ К/800/6020/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з вказаним адміністративним позовом, в якому просила скасувати рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11 вересня 2015 року №0069011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Зазначала, що вказане рішення прийняте Інспекцією на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11 вересня 2015 року №0069011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року касаційна скарга, з урахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з встановленням її недоліків із наданням строку для їх усунення.
У встановлений судом строк відповідач виконав вимоги ухвали суду.
Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено перевірку ОСОБА_1, за результатами якої 11 вересня 2015 року складено акт №24591/26-52-17-01 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період із 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року».
Перевіркою встановлено завищення ОСОБА_1 валових витрат та заниження чистого доходу у 2013 році у загальному розмірі 105950,00 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17046,76 грн., за 2014 рік позивачем занижено дохід на суму 110600,00 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 149082,30 грн. Донараховано податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період у розмірі 166129,06 грн.; не перераховано до бюджету єдиний внесок у загальному розмірі 129587,16 грн.: за 2013 рік - 43367,40 грн.; 2014 рік - 86219,76 грн. Донараховано єдиного внеску на загальну суму 129587,16 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, 11 вересня 2015 року державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято рішення №0069011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ОСОБА_1 донараховано 129 587,16 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 8 647,73 грн.
Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судами встановлено, що в акті перевірки вказано, що перевірку здійснено на підставі наказу від 27 липня 2017 року №942, поряд з цим, до письмових заперечень проти позову Інспекцією долучено копію наказу від 27 серпня 2015 року №942 про проведення із 31 серпня 2015 року тривалістю п'ять робочих днів перевірки ОСОБА_1; перевірку призначено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України - у зв'язку із ненаданням ОСОБА_1 у встановлений строк документів на письмовий запит Інспекції, а також на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Водночас, згідно з копією письмового запиту відповідача, адресованого позивачу, останній датовано 02 вересня 2015 року, тобто датою, яка є пізнішою від дати оформлення наказу на перевірку (станом на 02 вересня 2015 року перевірка ОСОБА_1 вже проводилася); доказів же, які б свідчили про складання Інспекцією інших письмових запитів (до моменту оформлення наказу), адресованих позивачу, відповідачем не надано.
Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Отже, наведеними нормами встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.
Поряд з цим, як встановлено судами, копію наказу та повідомлення про проведення перевірки ОСОБА_1 направлено 27 серпня 2015 року та отримано нею - 07 вересня 2015 року, тобто, Інспекцією не дотримано норми ПК України, оскільки на день, коли розпочато проведення перевірки, позивача не повідомлено про її проведення (про проведення перевірки позивачу стало відомо тільки 07 вересня 2015 року)
Крім того, контролюючим органом (відповідачем) не було дотримано строку надіслання рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги платника податків (позивача).
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про скасування прийнятого за результати перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві рішення від 11 вересня 2015 року №0069011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник