Постанова від 22.03.2017 по справі 184/2213/16-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року справа № 184/2213/16-а(2а/184/4/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області

на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії. Просив зобов'язати Управління ПФУ в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області на виконання вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції Закону N 432-ІУ від 16.01.2003 року), здійснити ОСОБА_1, перерахунок призначеної пенсії в зв'язку із втратою годувальника з моменту її призначення, а саме з 29.04.2015 року, враховуючи для обчислення пенсії 70% від заробітної плати за останні 24 місяці роботи померлого годувальника, ОСОБА_2, та включити в заробітну плату для призначення пенсії всі складові заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно особових карток за 2008-2009 роки, виданих виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області за № 329 від 09.11.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з моменту призначення.

В позові позивач посилався на те, що з 31.12.2014 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію згідно норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 29.04.2015 року - отримує пенсію по втраті годувальника з урахуванням положень ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника, яка береться для обчислення розміру пенсії. Зазначено, що померлий чоловік позивача, ОСОБА_2, за життя перебував на обліку в Управлінні ПФУ та отримував пенсію на умовах, що передбачені ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. При переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, позивачу була надана консультація, що для призначення такої пенсії необхідно подати довідки про складові заробітної плати померлого годувальника за останні 60 місяців. Така довідка була надана за №51 від 28.04.2015 року (про складові заробітної плати на день звільнення з роботи годувальника) та довідка № 51 від 28.04.2015 року про надбавки, премії та інші виплати за 60 календарних місяців. Таким чином, відповідачем при розрахунку пенсії по втраті годувальника взято період для визначення заробітної плати, що становить 60 місяців. Розмір пенсії становить 4173,25грн. У березні 2016 року, на виконання постанови суду, позивачу зроблено перерахунок пенсії із включенням в заробітну плату для призначення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації грошових доходів згідно довідки №9 від 16.01.2016 року та здійснено перерахунок пенсії з моменту її призначення. Після перерахунку пенсії розмір склав 4963,97грн. Натомість, вказує, що законами не передбачено обов'язку щодо надання додаткових документів про заробітну плату при переході з одного виду пенсії на інший (в даному випадку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника). Відповідно до приписів нормативно-правових актів визначено,3 що при призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника, подаються довідки про складові заробітної плати годувальника. Однак, якщо померлий годувальник мав статус пенсіонера та отримував пенсійні виплати, то додаткові документи для визначення заробітної плати годувальника, що береться для обчислення розміру пенсії, подається на власний розсуд. Тому вважає, що визначення розміру заробітної плати, що береться для обчислення розміру пенсії по втраті годувальника може бути здійснено на підставі наявних в пенсійній справі померлого годувальника довідок про складові заробітної плати, які нараховувалися при призначення пенсії. Посилається на Постанову КМУ від 31.05.2000року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітної плати для обчислення пенсії», згідно якої розмір виплат, що включаються в заробіток, для обчислення пенсії визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Зазначено, що розмір пенсії чоловіку позивачки обчислювався виходячи з розміру складових заробітної плати за останні 24 місяці роботи. Однак через невірне тлумачення норм законодавства, розмір пенсії на яку позивач мала право, на думку позивача, значно зменшено, що є втручання з боку державного органу в майнове право позивача. Вважає, що при обчисленні розміру належної їй пенсії, виходячи з складових заробітної плати померлого годувальника за 24 останні місяці роботи, розмір виплат становив би близько 5500грн. (а не 4963,97грн., як то вирахувано виходячи з складових заробітної плати померлого за 60 місяців).

Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року позов задоволено

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області на виконання вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції Закону N 432-ІУ від 16.01.2003 року), здійснити ОСОБА_1, перерахунок призначеної пенсії в зв'язку із втратою годувальника з моменту її призначення, а саме з 29.04.2015 року, враховуючи для обчислення пенсії 70% від заробітної плати за останні 24 місяці роботи померлого годувальника, ОСОБА_2, та включити в заробітну плату для призначення пенсії всі складові заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно особових карток за 2008-2009 роки, виданих виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області за № 329 від 09.11.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з моменту призначення.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що враховуючи те, що при розрахунку пенсії по втраті годувальника взято період для визначення заробітної плати, що становить 60 місяців замість 24 місяців, що були взяті при розрахунку оформлення пенсії годувальнику, яку він отримав до моменту своєї смерті.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на те, що судом першої інстанції допущено порушення принципу змагальності сторін, принципу офіційності з'ясування обставин, принципів законності та верховенства права. Зазначає, що позивач звернулася 29.04.2015 року з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про державну службу». До заяви додала трудову книжку годувальника, довідку про смерть годувальника, довідки про складові заробітної плати № 51 та №53 від 18.04.2015 року. Вважає, що при переході особи з одного виду пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ЗУ «Про державну службу» розмір пенсії переглядається відповідно до норм законодавства, які є чинними на час переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Так, у зв'язку з змінами, внесеними Постановою КМУ від 25.03.2014 року №112, які набрали чинності з 24.04.2014 року, встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Такі зміни внесені в Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» N 865 від 31.05.2000 року.

Позивачем надано до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що порядок визначення заробітної плати при обчисленні пенсії державним службовцям, визначений Постановою КМУ «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» N 865 від 31.05.2000 року. В редакції на час визначення заробітної плати для обчислення розміру пенсійних виплат (редакція від 28.08.2009 року) передбачалося, що розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії визначалися за вибором того, хто звертався за пенсією, за останні 24 календарні місяці або за будь-які 60 календарні місяці. Розмір пенсії чоловіка позивача обчислювався з розміру складових заробітної плати за останні 24 місяці роботи, тому і в даному випадку слід перерахунок робити виходячи з 24-х останніх місяців роботи, а не з 60-ти останніх місяців роботи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, позивач з 31.12.2014 року, отримує пенсію за віком, згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Її померлий чоловік, ОСОБА_2, перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе та отримував пенсію на умовах, що передбачені статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року. З 29.04.2015 року позивач отримує пенсію по втраті годувальника з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника, яка береться для обчислення розміру пенсії. 12.09.2016 року позивач звернулася із заявою до УПФУ в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області про здійснення їй перерахунку пенсії по втраті годувальника (чоловіка позивача) на яку вона перейшла з 29.04.2015 року, перерахувавши її в розмірі який отримував її чоловік, а саме враховуючи останні 24 календарні місяці роботи, а не 60 календарних місяців. За результатами розгляду заяви позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку мотивуючи тим, що при розрахунку пенсії по втраті годувальника взято період, що становить 60 календарних місяців, оскільки такий порядок передбачений змінами, внесеними в 2014 році в Постанову КМУ N 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, норми Постанови КМУ N 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», та зміни, що внесені в зазначену постанову Постановою КМУ від 25.03.2014 року №112.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 10 Закону № 1058-ІV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За змістом ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII в редакції 01.04.2015, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, при переході особи з одного виду пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про Державну службу” розмір пенсії переглядається відповідно до норм законодавства, які є чинними на час переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Постановою КМУ від 25.03.2014 року №112, які набрали чинності з 24.04.2014 року, внесено зміни в Постанову Кабінету Міністрів України N 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії». У зв'язку з чим нормами законодавства встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією.

Отже, такі зміни внесені в Постанову Кабінету Міністрів України N 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» - Постановою КМУ від 25.03.2014 року №112.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що до внесення зазначених змін передбачалося, що розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії визначалися за вибором того, хто звертався за пенсією, за останні 24 календарні місяці або за будь-які 60 календарні місяці. Натомість, така норма втратила свою чинність у зв'язку з змінами внесеними Постановою КМУ від 25.03.2014 року №112.

Таким чином, станом на 29.04.2015 року діяла норма законодавства: (п.1 Постанови КМУ №865) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосовування законодавства в редакції чинній на час визначення заробітної плати для обчислення розміру пенсійних виплат чоловіка позивача (редакція від 28.08.2009 р.) колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки, предметом спору є правомірність нарахування та призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1, а не розрахунок пенсії державного службовця.

З приводу Постанови ВСУ від 20.02.2012 року (справа №21-430а11) на яку послався суд першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зазначеною постановою ВСУ розглянуті питання щодо отримуваних застрахованою особою сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та які враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Натомість, в нашій справі - щодо позивача ОСОБА_3, вирішуються інші питання, а саме, правильність розрахунку виплат, що включаються в заробіток для обчислення перерахунку пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника - за останні 24 календарні місяці чи за 60 календарні місяці. Тому в даному випадку посилання на Постанову ВСУ від 20.02.2012 року (справа №21-430а11) - є недоцільним, оскільки різні предмети позовів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Попередній документ
65904497
Наступний документ
65904499
Інформація про рішення:
№ рішення: 65904498
№ справи: 184/2213/16-а
Дата рішення: 22.03.2017
Дата публікації: 14.04.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: