03 квітня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/1934/15-а
14 год. 21 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіна Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковальчук Т.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не з'явився,
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії державних виконавців, постанову від 11.07.2012 року "Про відкриття виконавчого провадження", постанову від 14.08.2012 року "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", постанову від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника виконавчого збору", постанову від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", постанову від 10.01.2013 року "Про закінчення виконавчого провадження" та скасувати оскаржувані постанови;
- встановити відсутність повноважень у державних виконавців для застосування заходів примусового стягнення єдиного внеску у 2012 році з пенсіонера за віком з 2007 року, який отримує пенсію за віком та згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07 липня 2011 року звільнений від примусової сплати єдиного внеску за себе, та відповідно, до наданого законом права виключно лише на добровільну сплату єдиного внеску й в добровільному порядку встановленому законом;
- визнати виконавчий документ №Ф659-У від 02 квітня 2012 року таким, що не підлягає виконанню;
- визнати дискримінацію допущеною і вираженою у порушенні законного права пенсіонера за віком з 2007 року виключно на добровільну сплату єдиного внеску без примушування до сплати суб'єктом владних повноважень та без застосування у 2012 році заходів примусового стягнення, можливість якого виключена Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07 липня 2011 року;
- зобов'язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління у місячний термін усунути порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", статті 19 Конституції України та законних прав ОСОБА_3, які були допущені державними виконавцями при здійсненні в незаконний спосіб виконавчого провадження №33363303.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протиправними діями державних виконавців прийнято незаконні рішення (постанова від 11.07.2012 року "Про відкриття виконавчого провадження", постанова від 14.08.2012 року "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", постанова від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника виконавчого збору", постанова від 14.08.2012 року "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій", постанова від 10.01.2013 року "Про закінчення виконавчого провадження"), внаслідок чого здійснено в незаконний спосіб примусове стягнення єдиного внеску в межах виконавчого провадження №33363303, безпідставно відкритого 11.07.2012 р. при відсутності рішення, яке б підлягало примусовому виконанню щодо стягнення єдиного внеску з позивача, пенсіонера за віком з 2007 р. зі статусом отримувача пенсії за віком з 2007 року. Обґрунтовуючи протиправні дії, допущення дискримінації, перевищення повноважень та прийняття незаконних рішень державного виконавця, позивач мотивує тим, що вона являється пенсіонером за віком з 2007 р. та звільнена від сплати за себе нарахованих сум єдиного внеску, а право сплати нарахованих сум єдиного внеску надано їй на добровільних засадах. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що у оскаржуваних постановах не зазначено, яке рішення виконувалось в межах виконавчого провадження ВП№33363303. Стверджує, що до відповідача не пред'явлено рішення, яке підлягає примусовому виконанню і на підставі якого видано виконавчий документ №Ф-659У. Зазначає, що стягувач безпідставно надав документу чинності 18.04.2012 р. без документального підтвердження рішенням, яке б набрало законної сили станом на 18.04.2012 р. і підлягало примусовому виконанню. Разом з тим, позивач стверджує, що виконавчий документ №Ф-659У не відповідає вимогам норм законодавства та складений з їх порушенням. Позивач також зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№33363303 не була надіслана їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення та не містила відомостей про строк її виконання, що виключає можливість надання часу на добровільне виконання вимог державного виконавця. В додаток позивач зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження були відсутні докази вважати вимогу №Ф-659У узгодженою, оскільки були відсутні докази отримання її боржником.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. До суду відповідачем було подано письмові заперечення, в яких зазначено наступне. 11.07.2012 р. відкрито виконавче провадження з виконання вимоги №ф-659 від 02.04.2012 р. виданої УПФУ у м.Чернівці про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 653,06 грн. на користь УПФУ у м.Чернівці. В подальшому 14.08.2012 р. державним виконавцем прийнято постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 10.01.2013 р. відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначає, що вимога УПФУ у м.Чернівці №ф-659 від 02.04.2012 р. відповідала вимогам виконавчого документа, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є законною та прийнятою у відповідності з вимогами чинного законодавства. Державний виконавець стверджує, що позивач у термін наданий для добровільного виконання виконавчого документу не виконав його вимог, а тому постанови про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій відповідають нормам чинного законодавства та були прийняті з їх дотриманням.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що вимога пенсійного органу №ф-659 від 02.04.2012 р. направлялась позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення для добровільного виконання, однак ОСОБА_3 в 10-денний термін не виконала вимог виконавчого документа, у зв'язку із чим вказана вимога була направлена державному виконавцю для примусового виконання, що відповідає вимогам чинного законодавства. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на підтвердження узгодженості вимоги №ф-659 від 02.04.2012 р. зазначає, що вимога сформована на підставі зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного платником єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску не підлягає узгодженню платником єдиного внеску. Крім того, представник третьої особи зазначив, що вказана вимога направлялась позивачу, однак поштове відправлення поверталось з відміткою «за закінченням терміну зберігання». А тому, оскільки добровільно сплатити узгоджену суму єдиного внеску не було можливим, було прийнято рішення про ініціювання примусового виконання узгоджених зобов'язань зі сплати єдиного внеску.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки Пенсійного фонду України №531 від 23.01.2015 р. та пенсійного посвідчення №1911713728, виданого 27.06.2007 р. позивач - ОСОБА_3 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України у м. Чернівцях та отримує пенсію за віком. (а.с. 53-55 том 1).
Управлінням Пенсійного фонду України у м.Чернівцях 02 квітня 2012 року прийнято вимогу №Ф659-У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску ОСОБА_3 в сумі 653,06 грн, яка була направлена на її адресу. Крім того, у вимозі зазначено, що суми боргу підлягають сплаті в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги. Позивач отримала вказану вимогу 02.04.2012 року. (а.с. 31-33 том 1, а.с. 23 том 2).
Позивач оскаржила вказану вимогу до Управлінням Пенсійного фонду України у м.Чернівцях, однак останній 08.05.2012 р. прийняв рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 (а.с.213-215 том 3).
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях від 09.07.2012 р. вимогу №Ф659-У від 02 квітня 2012 року направлено державному виконавцю на виконання та зазначено, що вказана вимога була направлена боржнику поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення. Десятиденний строк сплати боргу минув, але сума боргу так і не сплачена, а вимога не оскаржена. (а.с. 25 том 2).
Відповідно до постанови від 11.07.2012 року відкрито виконавче провадження ВП№33363303 на підставі вимоги №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. про стягнення боргу у сумі 653,06 грн з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях. (а.с. 241 том 1).
Вказана постанова направлена на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке направлялось позивачу 12.07.2012 р. Чернівецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з відміткою: «проставлено в поштову скриньку після двох спроб вручення». (а.с. 29 том 1).
Державним виконавцем 14.08.2012 р. прийнято постанови у виконавчому провадженні ВП№33363303 "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" та "Про стягнення з боржника виконавчого збору". (а.с. 240, 242 том 1).
Згідно постанови державного виконавця від 10.01.2013 р. ВП№33363303 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. та зазначено про фактичне, повне виконання рішення. Сплата боргу також підтверджується відповідним повідомленням від 19.12.2012 року. (а.с. 239 том 1, а.с. 33 том 2).
Судом встановлено, що позивач зверталась до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях про скасування вимоги №Ф659-У від 02 квітня 2012 року. Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01.08.2012 р. в задоволенні позову відмовлено через безпідставність його пред'явлення. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01.08.2012 р. та прийнято нову, в якій у задоволені позовної заяви відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 р. касаційну скаргу відхилено, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 р. залишено без змін.
Згідно листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.05.2015 р. К-30 суд повідомляє ОСОБА_3, що в матеріалах цивільної справи №2-а-209/12 відсутнє рішення на підставі якого може бути (чи було) здійснено стягнення в сумі 653,06 гривень єдиного внеску у 2012 році. Крім того, зазначено, що рішення, яке просила отримати позивач було винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 12.04.2012 р. №10188/03 про результати розгляду заяви щодо узгодження вимоги про сплату боргу «Ф» №659 від 02.04.2012 р., прийняту до розгляду 26.04.2012 року. (а.с. 205 том 2).
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд звертає увагу позивача, що постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01.08.2012 р. у справі №2а-209/12 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено через безпідставність його пред'явлення. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01.08.2012 р. та прийнято нову, в якій у задоволені позовної заяви відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 р. касаційну скаргу відхилено, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 р. залишено без змін. Судом зроблено висновок, що оскільки позивач у січні - лютому 2012 року був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та внески до Пенсійного фонду не сплачувала, вимога управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 02.04.2012 року № Ф 659 є правомірною.
Відтак, суд не бере до уваги доводи та подані докази позивача на обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659-У та обґрунтування того, що вона являється пенсіонером за віком з 2007 р. та звільнена від сплати нарахованих сум єдиного внеску, а право сплати нарахованих сум єдиного внеску надано їй на добровільних засадах.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 8.3 постанови Правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003р. № 21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що оскаржуваній вимозі було присвоєно №Ф659-У та свідчить про формування вимоги для фізичної особи щодо сплати узгодженої заборгованості. Таким чином, суд звертає на безпідставність посилань позивача щодо порушень Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях порядку складання вимоги. Водночас, суд звертає увагу позивача, що вимога про сплату боргу складається у відповідності до Додатку №5 до п. 6 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " та містить обов'язкове зазначення суб'єкта до якого вона пред'являється. Відмітку у вказаній вимозі: - "(назва юридичної особи)", замість: - "(назва фізичної особи)" суд вважає технічною помилкою, яка слугує допоміжним інструментом для зазначення суб'єкта до якого вона пред'являється. А тому, пред'явлення вимоги до фізичної особи, у даному випадку до позивача, із зазначенням: - "(назва юридичної особи)", не є підставою для її скасування та не може свідчити про порушення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях порядку складання вимоги.
Щодо порушення державним виконавцем порядку відкриття виконавчого провадження на підставі поданої Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернівцях вимоги №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин, визначався Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Статтею 18 Закону № 606-XIV визначається, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У відповідності до положень ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що законодавством визначено порядок виконання державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. З аналізу зазначених вище норм, суд робить висновок, що вимога Пенсійного фонду України є виконавчим документом в розумінні ст. 17 Закону № 606-XIV. Водночас, суд звертає увагу позивача, що статтею 18 Закону № 606-XIV визначаються вимоги до виконавчого документу, а саме до виконавчого документу у формі рішення суду, а не оскаржуваної вимоги Пенсійного фонду України. Саме тому, законодавством визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону № 606-XIV, що закріплено ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV, без вказівки обов'язкової відповідності такого виконавчого документу ст. 18 Закону № 606-XIV .
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У відповідності до положень ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до вимог статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Статтею 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем 11.07.2012 року відкрито виконавче провадження ВП№33363303 на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. про стягнення боргу у сумі 653,06 грн з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях, яка відповідає вимогам ст. 18 Закону № 606-XIV. Вказана постанова була направлена на адресу ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак після двох спроб вручення залишена в поштовій скриньці, що підтверджується відповідними доказами. Суд звертає увагу позивача, що невручення йому поштового відправлення, не з причин державного виконавця, не є підставою для невиконання державним виконавцем обов'язків, які покладені на нього нормами чинного законодавства. Таким чином, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. та у встановлений законом спосіб надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що вимога управління Пенсійного фонду України №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. містить відмітку про її отримання 02.04.2012 року. Крім того, позивач оскаржила вказану вимогу до Управлінням Пенсійного фонду України у м.Чернівцях, за результатом чого 08.05.2012 р. Управлінням Пенсійного фонду України у м.Чернівцях прийняло рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 Таким чином, суд вважає, що станом на день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№33363303 від 11.07.2012 року вказана вимога набула статусу узгодженої, а відтак посилання позивача про протиправність прийняття оскаржуваної постанови та відсутність у вказаної вимоги статусу узгодженої суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 28 та ст. 41 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
На виконання зазначених норм Закону № 606-XIV державним виконавцем прийнято 14.08.2012 р. постанови у виконавчому провадженні ВП№33363303 "Про проведення утримання із доходів боржника за місцем їх отримання", "Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" та "Про стягнення з боржника виконавчого збору". Згідно постанови державного виконавця від 10.01.2013 р. ВП№33363303 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях №Ф659-У від 02 квітня 2012 р. та зазначено про фактичне, повне виконання рішення. Сплата боргу також підтверджується відповідним повідомленням від 19.12.2012 року. Тобто, сума заборгованості за виконавчим документом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а саме вимогою №ф-659 від 02.04.2012 р., була стягнута з позивача, а виконавче провадження ВП№33363303 закінчено.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень та вчинених дій, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.М. Брезіна
Постанова в повному обсязі складена 07 квітня 2017 р.