28 березня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/477/16-а
13 год. 21 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіна Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковальчук Т.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не з'явився,
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ "Факторингова компанія"Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення,-
В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №23124315 від 24.07.2015 р. “Рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень" щодо реєстрації права власності на квартиру №1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 32 реєстровий номер 687791073101 за ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що протиправність оскаржуваного рішення полягає у тому, що у разі порушення основного зобов'язання та або умов іпотечного договору іпотекодержатель зобов'язується надіслати боржнику письмову вимогу про усунення порушень, яка передбачає 30-денний строк на виконання порушеного зобов'язання. Крім того, позивач вказує, що іпотекодержатель зобов'язується пересвідчитись в утриманні вказаної вимоги боржником. Однак, жодних вимог від ТзОВ "Факторингова компанія"Вектор Плюс" позивач не отримував.
Крім того, позивач стверджує, що підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки є документ, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки пов'язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, однак такий документ під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій державному реєстратору не був поданий.
Позивач також зазначив, що обов'язковою умовою уступки грошових зобов'язань в іноземній валюті та можливості здійснювати платежі за кредитними зобов'язаннями, а відтак пред'явлення грошових вимог до боржника та іпотекодавця, є наявність в ТОВ «ФК «Вектор Плюс» індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, однак вказана ліцензія у іпотекодержателя відсутня, що є підставою для відмови у здійснені державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Крім того, позивач стверджує, що зважаючи на умови кредитного договору щодо частини щомісячних платежів зі сплати тіла кредиту та відсотків збіг строк давності, а відтак вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими платежами в позасудовому порядку є незаконними.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. 29.09.2016 р. до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі, однак заперечень проти позову до суду не надходило.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а тому приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діяв як суб'єкт владних повноважень на підставі та у спосіб встановлений законом. Відповідач зазначає, що реєстрація права власності на квартиру №1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 32, проведена на підставі договору іпотеки від 29.10.2007 р., що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, відповідач вважає, що сторони скористались передбаченим законом правом та включили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя до іпотечного договору, що свідчить про те, що сторони домовились про позасудовий порядок врегулювання спору, а відтак укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не потрібний.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Між Акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк» 29.10.2007 р. укладено кредитний договір з ОСОБА_3 №2501/1007/88-415 (далі - кредитний договір), згідно з яким позивачу надано грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 47700 дол. США. (а.с. 45-46).
29.10.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №2501/1007/88-415-z-1 (далі - договір іпотеки), згідно з яким позивачу передано в іпотеку на праві власності квартиру №1 в м. Чернівці, вул. Головна, буд. 32. Згідно п. 12.3.1 договору визначено, що сторони, в розумінні змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього пункту є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання. (а.с.13-14)
28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС - Комерцбанк» та ТзОВ "Факторингова компанія"Вектор Плюс" укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами. (а.с. 44).
20.11.2013 р. ТзОВ "Факторингова компанія"Вектор Плюс" надіслала ОСОБА_3 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, у вказаному повідомлені зазначено, що відсутність повідомлення про намір придбати предмет іпотеки або ухилення від укладення причин договору купівлі-продажу протягом 5 днів після надання згоди та закінчення 30-ти денного строку, призведе до втрати права на придбання предмета іпотеки і як наслідок буде застосовано стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності. (а.с. 40).
До матеріалів справи додано витяг з реєстру заборгованості боржників ПАТ «Сведбанк», згідно якого заборгованість ОСОБА_3 станом на 28.11.2012 р. складає 43688,44 дол.США - основний борг по кредиту, 21943,44 дол.США - заборгованість про процентам та 32557,25 дол.США. - пеня. (а.с. 41).
Згідно Висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки, ідентифікатор за базою ФДМУ 542505_16062015_ОР10-150616-006 від 16.06.2015 р., вартість квартири №1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 32, оцінена в 555276 гривень. (а.с. 48).
24.07.2015 р. ТзОВ "Факторингова компанія"Вектор Плюс" звернулась до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартира №1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 32. До вказаної заяви також було додано довідку-рахунок від 24.07.2015 р., згідно якої повідомлено, що борг за кредитним договором №2501/1007/88-415 від 29.10.2007 р. станом на 24.07.2015 р. становить усього 98 189,13 дол.США. (а.с. 37-39).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_4 прийнято рішення №23124315 про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру №1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 32, реєстровий номер 687791073101 за ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс". Вказане також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. (а.с. 15-16, 47).
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” 1 липня 2004 року N 1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 ст. 9 Закону N 1952-IV зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно з пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868 від 17.10.2013 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі-Порядок №868), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно положень ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Суд звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 12 цього Закону не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як встановлено судом, договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами укладено не було, а відтак реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору є незаконною.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому, суд вважає, що важливим є факт не лише надіслання такої вимоги, а й отримання такої вимоги іпотекодавцем, що підтверджується оригіналом розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та описом вкладення, а також підтвердження про те, що після направлення такого повідомлення сума заборгованості сплачена не була.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи додано повідомлення ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" від 20.11.2013 р. про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яке надіслано ОСОБА_3. Крім того, у вказаному повідомлені зазначено, що відсутність повідомлення про намір придбати предмет іпотеки або ухилення від укладення договору купівлі-продажу протягом 5 днів після надання згоди та закінчення 30-ти денного строку, призведе до втрати права на придбання предмета іпотеки і як наслідок буде застосовано стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності. Однак, суд звертає увагу відповідача, що зазначене повідомлення не є письмовою вимогою про усунення порушення зобов'язань за кредитною угодою, як це передбачено ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки вказане повідомлення за змістом є інформуванням позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відтак, суд вважає, що якщо кредитором не було подано нотаріусу договір про задоволення вимог іпотекодержателя та копію вимоги про усунення порушень та документів на підтвердження отримання іпотекодавцем та боржником повідомлення про усунення порушень, то підстав для реєстрації нотаріусом права власності на предмет іпотеки не було.
Крім того, суд звертає увагу державного реєстратора на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 39 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.
Суд зауважує, що пункт 46 Порядку №868 не включає в себе документи, які безпосередньо підтверджують факти, з якими закон/договір іпотеки пов'язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки та які вимагаються в силу ч.2 ст.9 Закону України №1952-IV, пункту 39 Порядку №868.
Зокрема, вимога про усунення порушень ніяким чином не підтверджує факту наявності заборгованості та її дійсності. Така вимога складається іпотекодавцем на власний розсуд та сама по собі не є підтвердженням порушення умов Кредитного договору, а відтак, не може бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому, суд погоджується з позицією позивача, що лише виписка з рахунку позичальника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості є належним доказом та підставою для встановлення факту заборгованості за кредитним договором та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тим більше, у пункті 46 Порядку №868 визначено, що для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки крім документів, що передбачені Законом України №1952-IV та пунктом 39 Порядку №868, обов'язково подаються: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Суд вважає, що документ, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки пов'язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, має в обов'язковому порядку вимагатися державним реєстратором в силу наведених приписів законодавства, і державна реєстрація може здійснюватися виключно за умови подання такого документа, незалежно від подання інших документів, що наведені у п.46 Порядку №868.
Згідно з пунктом 11 Договору іпотеки від 29.10.2007 р. №2501/1007/88-415-z-1 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне суму кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання.
Таким чином, суд вважає, що для з'ясування обставин порушення строків погашення кредиту та відсотків за його користування нотаріус мав вимагати оригінали документів, що підтверджують факт порушення умов кредитного договору, зокрема: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Поданий відповідачем витяг з реєстру заборгованості боржників ПАТ «Сведбанк» від 28.11.2012 р. не є належним підтвердженням заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за основним зобов'язанням, оскільки був сформований станом ще на листопад 2012 року та не містить відмітки ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про невиконання основного зобов'язання позивача, за 2013-2015 роки.
Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що відсутність вказаних документів, під час проведення реєстраційних дій, свідчать про необґрунтованість такого рішення та порушення нотаріусом ч.2 ст.9 Закону України №1952-IV, пункту 57 Порядку №868.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483.
Суд звертає увагу сторін, що обов'язковою умовою уступки грошових зобов'язань в іноземній валюті та можливості здійснення платежів за Кредитними зобов'язаннями ппередбачає наявність в ТОВ «ФК «Вектор Плюс» індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції. Однак, третьою особою не було надано суду докази на підтвердження наявності вказаної ліцензії. А тому суд погоджується з позицією позивача та робить висновок, що відсутність ліцензії на здійснення операцій у валюті у ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не дає йому права звертати стягнення на заборгованість за кредитом та відсотками у іноземній валюті, і як наслідок звертати стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує фінансовий кредит у іноземній валюті.
Вказана позиція узгоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України 31 травня 2016 року у справі №826/12963/14.
Крім того, суд також звертає увагу сторін, що відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, в позасудовому порядку.
Суд зауважує, що п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Відтак, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у зв'язку із порушенням кредитних зобов'язань, строк давності за якими минув, є незаконним, і будь - які вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов'язання, строк давності за яким минув, в позасудовому порядку не підлягають задоволенню. Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
На підставі зазначеного вище, суд дійшов до висновку, що зважаючи на умови кредитного договору щодо частини щомісячних платежів зі сплати тіла кредиту та відсотків, строк давності збіг. На дату прийняття рішення про державну реєстрацію від 27.07.2015 року, має місце сплив строку давності щодо більшої частини прострочених щомісячних платежів, а саме: прострочені платежі за 2007 рік могли бути стягнуті в 2010 році, за 2008 рік - у 2011 році, за 2009 рік - у 2012 році, за 2010 рік - у 2013 році, за 2011 рік - у 2014 році, за простроченими платежами включно по липень, 2012 рік строк давності збіг станом на дату прийняття рішення про державну реєстрацію на предмет іпотеки - 27.07.2015 року.
Тобто вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими платежами, щодо яких збіг строк давності, в позасудовому порядку є незаконними, а відтак, і звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку із вказівкою на суму заборгованості, яка містить грошові вимоги, щодо яких збіг строк позовної давності, є незаконними та задоволенню не підлягали.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Шевченківського райсуду м. Чернівців від 29 листопада 2011 року у справі №2501/100788-415 було задоволено позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2501/1007/88-415. Згідно з рішенням суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 543731,70 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Таким чином, звернувшись з позовом у вересні 2011 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором банк змінив строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, встановивши його моментом пред'явлення вимоги, а саме, поданням позову у вересні 2011 р. В свою чергу, строк давності щодо суми кредиту та відсотків за його користування почав обчислюватися з вересня 2011 року і датою його спливу є вересень 2014 року. Відтак, суд дійшов до висновку, що дії кредитора щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку за вказаних вище обставин та прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію на предмет іпотеки у зв'язку із простроченням кредитних зобов'язань, за якими має місце сплив строків давності, суперечить вимогам чинного законодавства, відтак, рішення нотаріуса про реєстрацію права власності на предмет іпотеки є незаконним.
На підставі аналізу вищезазначених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийняте без належного дотримання норм чинного законодавства, а відтак, заявлений позовний позов підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вирішує стягнути на користь позивача 551.20 грн сплаченого судового збору, що підтверджується квитанцією №0.0.579410551.1 від 07.07.2016 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №23124315 від 24.07.2015 р. “Рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень" щодо реєстрації права власності на квартиру №1, що знаходиться за адресою:. м. Чернівці, вул. Головна, 32 реєстровий номер 687791073101 за ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" .
3. Стягнути на користь позивача 551.20 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції №0.0.579410551.1 від 07.07.2016 року.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.М. Брезіна
Постанова в повному обсязі складена 04 квітня 2017 р.