07 квітня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/303/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 2008 по 2015 роки проходила службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 № 428 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з ОВС за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 по справі № 821/3865/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 наказ УМВС від 06.11.2016 № 428 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 скасовано та поновлено ОСОБА_2 на попередній посаді. Зобов'язано ГУНП України в Херсонській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади в поліції.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 15.09.2016 № 23 о/с ОСОБА_2 поновлено на попередній посаді.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с ОСОБА_2 звільнено з ОВС за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Вказаний наказ позивач вважає протиправним у зв'язку з тим, що відсутність можливості подальшого використання на службі відповідачем не досліджувалась. Рішенням суду по справі № 821/3865/16 встановлено, що ГУНП в Херсонській області порушило закон не розглянувши кандидатуру ОСОБА_2 та зобов'язано ГУНП в Херсонській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2В, для зайняття посади в поліції. Проте, ГУНП ухиляється від виконання рішення суду.
Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що про наступне вивільнення її не попереджено за 2 місяці.
Позивач також вказала, що звільнивши її через скорочення штатів у зв'язку з проведенням процедури ліквідації юридичної особи відповідач повинен був вжити заходів щодо її працевлаштування. Таких заходів УМВС вжито не було.
На підставі вказаного просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області;
- поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах за один місяць.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, винесеної в справі № 821/3865/15-а, 15.09.2016 ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області видано наказ №23-о/с, яким ОСОБА_2 та поновлено на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС з 06 листопада 2015 року.
При цьому, постановою ОСОБА_3 Міністрів України від 16.09.2015 №730 ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
На підставі зазначеного в УМВС України в Херсонській області відсутня можливість використання ОСОБА_2 на службі в УМВС України в Херсонській області.
Відповідач зазначив, що голова ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області звернувся до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з приводу повідомлення чи розглянута кандидатура ОСОБА_2 для зайняття посади в поліції. На вказаний лист отримано відповідь, що ОСОБА_2 запропоновані наявні вакантні посади Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП для призначення на які їй необхідно було взяти участь у конкурсі, у встановлений термін ОСОБА_2 із заявою щодо участі у конкурсі не зверталася.
З урахуванням вищевикладеного, відповідачем 08.02.2017 р. видано наказ № 3 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_2 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Відповідач зазначив, що правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи регулюються спеціальним законодавством, а не нормами КЗпП, на підставі зазначеного до спірних правовідносин не застосовувалися норми КЗпП, зокрема ст.49-2 КЗпП на яку посилається позивач.
Відповідач вважає, що відсутність можливості у УМВС України в Херсонській області використовувати в подальшому на службі ОСОБА_2В підтверджується Постановою ОСОБА_3 Міністрів № 730 від 16.09.2015 України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", зокрема додатком УМВС України в Херсонській області та наказом МВС України №1388 від 06.11.2015 .
Також зазначив, що поновлення ОСОБА_2В на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС не тягне за собою поновлення такої штатної посади, оскільки таке рішення лежить поза повноваженнями УМВС України в Херсонській області.
На підставі вказаного просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи, врахувавши позицію представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 10 вересня 2008 року.
Наказом №428 о/с від 06 листопада 2015 року, виданим начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з посади інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 по справі № 821/3865/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 наказ УМВС від 06.11.2016 № 428 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 скасовано. ОСОБА_2 поновлено на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС з 06.11.2015 р. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Комсомольському відділенні поліції Херсонського відділу поліції та видати з цього приводу відповідний наказ.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 15.09.2016 № 23 о/с ОСОБА_2 поновлено на попередній посаді.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с ОСОБА_2 звільнено з ОВС за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за відсутності можливості використовувати на службі та у зв'язку з не переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).
Постановою ОСОБА_3 Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 р. № 730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у в тому числі Головне управління Національної поліції у Херсонській області, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Законом України № 580-VIII передбачено утворення Національної поліції України як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та діяльність якого спрямовується та координується ОСОБА_3 Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Суд зазначає, що ч.2 ст. 81 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 3 вказаної вище статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI).
Частинами 3 - 5 статті 5 Закону № 3166-VI встановлено, що утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань ОСОБА_3 Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Відповідно до ч. 7-9 ст. 5 Закону №3166-VI, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт ОСОБА_3 Міністрів України.
ОСОБА_3 Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається ОСОБА_3 Міністрів України.
Постановою ОСОБА_3 Міністру України 20.10.2011 р. № 1074, затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Порядок № 1074). Вказаний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
Згідно п. 5 Порядку № 1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Пунктом 6 Порядку № 1074 передбачено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять:
- у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;
- у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;
- у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;
- у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;
- у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом ОСОБА_3 Міністрів України.
Отже, можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо виконання вказаного обов'язку.
Згідно п. 9 Розділу XI Закону №580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно пункт 10 Розділу XI Закону № 580-VIІI, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Суд зазначає, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № 821/3865/16 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Комсомольському відділенні поліції Херсонського відділу поліції та видати з цього приводу відповідний наказ.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження розгляду кандидатури ОСОБА_2 для зайняття посади у Комсомольському відділенні поліції Херсонського відділу поліції та видання з цього приводу відповідного наказу.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 28.10.2014 (справа № 21-484а14), встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Пунктом 63 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного наказу за п. 63 "г" Положення, оскільки бажання продовжувати службу у Національній поліції встановлено в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № 821/3865/16.
Щодо твердження відповідача про відсутність можливості подальшого використання на службі ОСОБА_2 суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів вказаного. Будь - якої службової перевірки чи оцінювання можливості подальшого використання позивача на службі не проводилось.
Відповідно до абзацу 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки діяльність відповідача не припинена, наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого її було звільнено.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не дотримано порядок звільнення відповідача.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 №137-V та якої не дотримався відповідач.
Так, згідно п.1 ч.І кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження (пункти 24, 30 ч. І вказаної Хартії).
Відповідно до ст.20 ч.ІІ Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі Сторони зобов'язуються визнавати це право і вживати відповідних заходів для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:
a) працевлаштування, захист від звільнення та професійна реінтеграція;
b) професійна орієнтація, підготовка, перепідготовка та перекваліфікація;
c) умови працевлаштування і праці, включаючи винагороду;
d) професійний ріст, включаючи просування по службі.
Статтею 24 ч.ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:
a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;
b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.
Відповідно до ст.29 ч.ІІ Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників отримувати інформацію та консультації у випадках колективного звільнення Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб роботодавці до такого колективного звільнення завчасно інформували і консультували представників працівників щодо шляхів і засобів запобігання колективному звільненню або обмеження кількості звільнюваних осіб і пом'якшення наслідків звільнення, наприклад шляхом вжиття соціальних заходів, спрямованих, зокрема, на надання відповідним працівникам допомоги у працевлаштуванні або перепідготовці.
Наказом МВС України від 07.08.2015 №959 затверджено План заходів Міністерства внутрішніх справ України з організації виконання Плану заходів щодо забезпечення виконання положень Європейської соціальної хартії (переглянутої) на 2015 - 2019 роки, затвердженого розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів України від 14 .05.2015 №450-р.
Так, щодо неповідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_2 суд зазначає, що під час вирішення даного спору пріоритетними є норми спеціальних законів.
При цьому, п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже, суд приходить до висновку щодо застосування ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Відповідачем не надано доказів дотримання вказаної норми при винесенні оскаржуваного наказу № 3-ос від 08 лютого 2017 року.
За таких обставин суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області та поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає, що відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів України № 100 від 98.02.1995 р. (далі - Порядок № 100), цей порядок застосовується серед іншого у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п.2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до абз. 18 п. 4 Порядку № 100, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Як вбачається з довідки №194 від 29.03.2017 р. про розмір грошового забезпечення за 2015 рік, посадовий оклад позивача складав 600, 00 грн.
Час вимушеного прогулу ОСОБА_2 у період з 08.02.2017 р. по 07.04.2017 р. становить 57 календарних днів, а тому стягненню на користь позивача підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 1140,00 грн.
Згідно п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що не погоджується з запереченням відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08.02.2017 № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області.
Поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 00 коп.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2017 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 12.3